ГЛУЗД

Спочатку вона мало говорила і тільки мило усміхалася. Я не знала, як побудувати з нею зв’язок, який планувала мати зі всіма в редакції, але вже згодом ми познайомилися ближче, і я дізналася більше. Сьогодні таку змогу маєш ти.

Тут історія нашої фотографки Оксани Санагурської, ой, уже Данищук.

Усе свідоме життя я хотіла фотографувати

Моє активне життя почалося, коли я вийшла з першого декрету. Евелінці було три, ми з нею все робили разом, я була фанатичною мамою, яка нікому не віддавала своєї дитини  —  повністю віддавалася своїй крихітці. Однак  мені хотілося якось реалізуватися. 

Я була фрілансеркою, мого доходу вистачало лише на незначні витрати, тоді я й зрозуміла, що потрібно робити щось, що могло б забезпечити Еві нормальне дитинство. 

Я знала, що не хочу працювати найманим працівником, зрозуміла це ще в 19. Тоді близько трьох місяців я продавала живе пиво. Ця робота не приносила мені жодного задоволення, а останньою краплею став діалог, під час якого мій роботодавець сказав, що разом з пивом я маю продавати й себе. Це було принизливо, одразу після цієї розмови я звільнилася. 

За освітою я майстер виробничого навчання харчової промисловості, але жодного дня не працювала за спеціальністю й ніколи не хотіла. Поступила туди через високу стипендію, а ще там раніше працювала моя бабуся, тому я відчула бажання навчатися саме у цьому закладі. 

Потім я вийшла заміж, ще за трохи пішла в декрет.

Якось у соцмережі я побачила публікацію про набір на навчання у фотошколу і вирішила спробувати. До того я не фотографувала, але мені здається, що все свідоме життя хотіла цим займатися.

Мала тільки бажання, жодних навичок. Школа мені дала хороший досвід. Там я отримала не тільки знання, а й зустріла свого майбутнього чоловіка.

Раніше я дивилася на все крізь рожевий об’єктив

Стосунки з колишнім чоловіком (татом Евелінки) не склалися не тому, що винен хтось конкретний, просто свого часу ми зробили неправильний вибір, усе інше стало наслідком. Але не шкодую, бо якби не все це, то не було б Евки і я б була не такою, як тепер. Раніше я дивилася на все крізь рожевий об’єктив. 

Після розлучення не планувала стосунків, вирішила бути сама, я з Евелінкою почувалася щасливою. 

З появою Міші все змінилося. Між нами було сильне  притягування: після першої зустрічі ми шукали приводу зустрітися знову. Пригадую наше бунтарське побачення: ми стрибали на батутах. Спочатку я морозилася, але він не здався: запросив мене в гори, тоді й вирішили бути разом, а за трохи одружилися…

Це було казкове весілля моєї мрії. 2020-й приніс у моє життя чимало кардинальних змін.

Коли я почула її плач, то була найщасливішою людиною на планеті…

Перебіг другої вагітності був важким, існувала загроза викидню. Я погано почувалася, декілька місяців мусила провести лежачи. Мені довелось повністю змінити свій звичний спосіб життя й передати свої замовлення іншим фотографам. У період, коли я не могла займатися фотографією, у мене почалася сильна депресія. Та я почала більше часу приділяти Евеліні і її навчанню, тоді саме почався карантин.

У мене були передчасні пологи, лікарі готували до найгіршого, але коли я почула її плач, то була найщасливішою людиною на планеті… Ми стали батьками ранньої пташки, так називають дітей, які народжуються недоношеними. Нам пощастило: у нас сильна дівчинка.

Майже два з половиною місяці ми жили у Франківську. Сказати, що було важко, означає знецінити це. У франківському пологовому ми провели всі новорічно-різдвяні свята, єдине, що про них нагадувало,  —  ялинка в коридорі. 

Ми мали кілька варіантів імені для доні, зійшлися на тому, що подобалось обом,  —  Адель. 

Через декілька місяців після пологового, ми повернулися до попереднього життєвого темпу. Мені у всьому допомагає Евеліна, вона доглядає сестричку, інколи навіть годує її. 

Евелінка дуже самостійна, вона зігріває мене своєю любов’ю, упродовж дня може безліч разів сказати: “Мамо, я тебе люблю”. Цю няшність у наше життя приніс Міша. Він сприймає Евку, як рідну доньку, а вона називає його татусем.

Коли маю вільний час, то приділяю його переглядам уроків з фотографії та оброблення. Хочу все знати, стараюся збагачувати свої знання і не відставати від трендів. 

Тепер на вихідних чоловік залишається з маленькою, а я вже беру замовлення. 

Про фотографію

Першою моєю моделькою була Ева. Її дитячі фото дуже світлі. Це тепер вона стала серйозною, роздумує на дорослі теми. 

Одного дня, перед весільною фотосесією, у мене вкрали фотоапарат. Тоді на зйомку я взяла глуздівський і дуже переживала, бо вперше працювала не зі своєю технікою. Але все вдалося. 

Другий фотоапарат мені допоміг купити Міша. Він про все домовився і сплатив перший внесок. З покупкою об’єктива мені допомогла мама. Вони тоді мене дуже виручили, бо без техніки я, як без рук.

Я завжди вірю в себе і знаю, що зможу. Коли виникали сумніви, що щось не вдасться, завжди з’являлися люди, які це розвіювали. Міша дуже часто повертав мене до життя своїм “Ти все зможеш”. Це мотивувало не здаватися і продовжувати робити свою справу.

Про стосунки з Глуздом

Це був травень 2018-го, ми з Михайлом тільки почали зустрічатися, і він багато розповідав про Глузд, який тоді був у процесі розробки. Мене зацікавив цей проєкт. Я стала читачкою Глузду, а потім руда редакторка запропонувала мені бути фотографкою, так я стала частинкою команди. Спочатку дуже переживала, чи впораюся, але ці сумніви розвіяли Оленка та Міша. Зйомка за зйомкою — і я ввійшла в ритм. Так тривало два з половиною роки, аж поки я не відправилася в другий декрет. 

Найяскравіше пам’ятаю фотосесії для рубрики “Солодкі без цукру”. Мене зворушують чуттєві історії, щоразу, поки фотографую, чую уривки діалогів і проживаю це. 

Ще мені запам’яталася історія Жені, він таке миле сонечко. Ми публікували матеріал про нього, коли він тільки починав, а тепер уже вправно стриже. Я досі стежу за ним в соцмережах і дуже за нього вболіваю. Він прославить нашу Коломию. 

У Глузді я проявляю своє бачення і творчість  —  усе те, що для мене важливо. 

Незабаром Глузду 3 роки. Якщо ти хочеш підтримати наше медіа та команду, можеш зробити це тут.

Текст: Оленка Гелетюк

Фото: Сергій Чаленко та Аліна Громко

Отримуй першим добірку новин Коломиї — підписуйся на телеграм-канал Глузду.

Наші партнери