“А діти коли?” Історії чайлдфрі-пар

Чайлдфрі — це свідома бездітність. Часто погляди перегукуються з фемінізмом: мати дітей — не обов’язок, а свідоме прагнення жінки. 

Через традиційне уявлення соціуму про сім’ю людям з поглядами чайлдфрі буває непросто відстояти свою позицію. Нерозуміння буває з боку батьків, старших родичів та оточення загалом.

Ми дізналися, як відстоюють особисті кордони наші читачі з поглядами свідомої бездітності. Нам не вдалося знайти чайлдфрі-пару на  Франківщині, але наші герої родом звідти.

Тетяна та Василь (на прохання героїв імена змінено — ред.) відмовилися від батьківства, бо вважають, що не готові ні морально, ні матеріально, ні фізично.

“У мене ніколи не було бажання мати дітей. Я не гралася ляльками й не уявляла, що це дитина. Вважаю, що в житті є цікавіші заняття, ніж бавити дитину. Для мене дуже важлива особиста реалізація”.

Пара дійшла згоди в тому, що бажання народжувати має бути усвідомленим і що це вибір, а не обов’язок. Тетяна зрозуміла, що не хоче мати дітей ще в 13-14 років. Про це вона розмовляла з терапевтом, гінекологом, психотерапевтом, і вони погоджувалися, що така позиція здорова.

“Навіщо мати дитину, що буде нещаслива з мамою, яка її не хотіла. Народжувати заради того, щоб мати дитину і бути, як усі, вважаю неправильним. Передусім я думаю про себе, а не про суспільство”.

Про небажання мати дітей Тетяна розповіла задовго до весілля. Чоловік підтримав вибір коханої, оскільки вважає, що не він виношує дитину. Василь вважає, що він лише бере участь у зачатті та присутній під час пологів, а жінка повинна переживати проблеми під час та після вагітності, тому змушувати її робити це лише через якусь власну забаганку — неправильно. Йому не так важливо будуть у нього діти чи ні. Ще однією підставою стали генетичні захворювання пари та гінекологічні проблеми Тетяни.

“Наша спільна генетика може погано відобразитися на дітях. Ми маємо генетичні розлади і не хотіли б, щоб наша дитина страждала, як ми”.

Пара не має наміру народжувати задля того, щоб потішити своїх батьків чи реалізувати себе через дитину. Батьки спочатку не розуміли цих поглядів та ставилися скептично, намагалися переконати, проте це не похитнуло позиції Тетяни та Василя. Згодом у батьків пари з’явилося усвідомлення, що не їм виховувати цих дітей, тому змирилися.

Тетяна розповідає, що відстояти власні кордони їй допомагають фізичні кордони: оскільки вони із чоловіком мешкають за кордоном, батьки не мають такого сильного впливу.

“Говорили: хто нам має принести води чи їсти на старість? Але народжувати лише для цього якось егоїстично. Ми створюємо людину з власними потребами та прагненнями”.

Журналістка та дизайнерка: Ірина Блаженко

Наші колеги з медіа “6262.com.ua”, поспілкувавшись з психологинею, виокремили 10 основних причин, чому люди не бажають народжувати дітей.

У Слов’янську теж непросто знайти людей, які мають погляди свідомої бездітності, а ще важче — умовити їх говорити про це відкрито. Декілька місяців тому молода жінка погодилася анонімно розповісти, чому не хоче народжувати

На основі розповіді нашої героїні, а також коментаря психологині та психотерапевтки зі Слов’янська Ольги Пастухової ми склали перелік причин, чому жінки відмовляються народжувати.

1. Історії про чужий негативний та травматичний досвід виношування й народження дитини: біль, шрами, розриви тканин, розтяжки, втрата краси, проблеми з гормонами, помилки лікарів.

2. Відсутність сексуальної освіти. Дівчата та підлітки не отримують інформації від батьків та вчителів у школі, через що пізно дізнаються про особливості жіночого тіла.

3. Тиск з боку родичів, близьких та друзів, які вважають, що знають краще, як жити дівчині чи жінці. Це спричиняє бажання відстояти свої права та довести, що “жінка вам не інкубатор”.

4. Бажання виховати дитину, яка втратила своїх біологічних батьків, оскільки “у світі і так багато самотніх дітей, яким потрібна любов”.

5. Сприйняття вагітності як насильства над тілом та вторгнення в особистий простір. 

6. Небажання перетворювати життя на перегони за грошима та вільним часом заради того, щоб дитина отримувала все необхідне. Витрати значно більші в порівнянні із життям без дитини, вільного часу менше (як і сил та годин на сон). 

7. Коли головна мета життя — творчість, кар’єра, самореалізація, людина не вважає дітей сенсом життя. 

8. Відчуття, що світ та країна перебувають у кризовому, нестабільному стані, а отже, це зовсім невдалий час для народження дітей.

9. Одночасно з думкою про світову кризу існує також інша: світ став значно безпечнішим та спокійнішим, і тепер продовження роду не означає виживання.

10. Нелюбов до дітей. Так, бувають люди, які просто не люблять дітей, не відчувають до них ніяких теплих почуттів, не вміють з ними поводитися та не хочуть цього вчитися.

Щодо статистики чайлдфрі, то її в Україні не існує. Єдина офіційна статистика — це кількість народжених дітей у різні роки. Так, згідно з інфографікою Опендатабот, від 2010 до 2012 року кількість народжених за рік збільшувалася, а від 2012 до 2020 цифра знову почала зменшуватися.

2020-го зафіксовано найнижчу народжуваність за останні 10 років —  293 457 осіб, тоді як смертність  становила 616 835.

Щодо населення, то його кількість теж скоротилася: 1993 року становила 52 млн 244 тис. осіб, станом на  1 травня 2021 року — 41 млн 442 тис.

Але що б там не демонстрували офіційні цифри, кожна людина в демократичній державі має сама обирати, як будувати своє життя. Народжувати дітей чи всиновлювати, жити все життя наодинці чи підібрати з вулиці собаку, мати багатодітну родину чи дбати про племінників / хрещених — усе це ми можемо вільно обирати, доки наш вибір не загрожує оточенню.

Журналістка сайту міста Слов’янська “6262.com.uaВікторія Повержук

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.