“Тобі пора!”. Як відстоюють свої кордони неодружені?

“Коли вже заміж?”, “Уже маєш наречену?”… Перелік таких нетактовних запитань багато хто може продовжити. На цю тему ми вже писали матеріал

Скільки б не розвивалося суспільство, зацікавленість чужим життям  проявляється і далі. От тільки чи дружня ця зацікавленість? Чимало людей розгублюються, ніяковіють або дратуються від питань, а то й повчань на тему одруження.

Ми запитали наших читачів у соцмережах та з’ясували, що до нетактовностей найбільше вдаються родичі, подаючи це під соусом турботи. 

Більшість тих, хто відповів, вважає, що стосунки потрібно юридично реєструвати, а дехто не вбачає в цьому необхідності.

Також Глуzд поспілкувався з людьми, які з певних причин не поспішають створювати сім’ю і не вважають її найважливішою в житті. 

“Моя мета  —  це гармонія”

Пані Світлана на пенсії. Усе свідоме життя вона старалася жити в гармонії із собою та не ставила за мету “заміжжя заради заміжжя”. Розповідає, що виросла в сім’ї, де батько військовий, а мати  фармацевтка. Жінка визнає, що традиційні цінності 70-80-х вплинули на її світогляд, тоді суспільна думка була важелем впливу. Їй постійно говорили, що заміжжя необхідне, запитували, чому вона не виходить заміж. Згодом вона таки одружилася. 

Далі неодноразово її запитували, чому вона не народить дитини, мовляв, буде відрада та втіха. Із чоловіком вони прожили рік, через його зраду стосунки припинили.

На думку Світлани, у нашому суспільстві не розвинутий інститут сім’ї. 

“Дивитися на дитину і ненавидіти її я не хотіла. Та й взагалі, як можна завести людину? Це не собачка, її просто так не можна привести в це життя, ти несеш за неї велику відповідальність. Мій козир у тому, що я не взяла цю відповідальність. Це не мета життя. Дітей потрібно народжувати не для суспільної думки. Моя мета  —  це гармонія”.

Після розлучення Світлана ще не раз чула фрази про одруження та дітей, але переступати через себе більше не хотіла, бо вважала найбільшою зрадою — зрадити саму себе. Це стосується не тільки особистого життя, а й роботи чи навчання. Якщо Світлана відчувала отруйне середовище, то йшла. 

“Якось я потрапила в лікарню з виразкою. Тоді зрозуміла, що я в себе одна і немає нічого ціннішого”.

Розповідає, що найбільшої гармонії досягла саме на пенсії. За 5 років жінка відвідала 20 країн й переглянула свої погляди на життя. 

Думка оточення не раз ставила в незручне становище Світлану. Бувало, що на зауваження та нетактовності вона відповідала грубо й опонент ображався. Жінка досі дивується: “Люди зі своєю нетактовністю не думали, що ображають мене, а коли я відповідала — самі одразу ображалися”. Згодом відстоювати особисті кордони стало значно легше, а батьки та оточення перестали наполягати на заміжжі й почали з розумінням ставитися до вибору Світлани.

Зраду жінка вважає найгіршим виявом неповаги, а найгірше —  зраджувати себе. Відданим потрібно бути насамперед собі.

“Універсального рецепта життя немає. Ми індивідуальні, тому треба бути впевненому в собі. Не зраджувати себе й не забувати про себе. У світі немає існувати зради. 


Я розумію, що гармонія з усім нереальна, але до цього треба йти. Учіть добра, а не повчайте. Я живу, а це найцінніше”.

Можеш до мене не лізти зі своїми зауваженнями?

Володимир Половський — автор колонки на Глуzді, ви ж пам’ятаєте його, правда? Він вважає, що на все свій час. Не зарікається, що не матиме сім’ї, але й не поспішає. На його думку, її поспішне створення — невдалий варіант. 

“Сім’я — це добре! У будь-якій формі, у якій люди хочуть її створити. Я не схильний вважати, що сім’я, як це було в Радянському Союзі, є коміркою, яка тримає суспільство. На мою думку, це повноцінне утворення двох людей, і неважливо, чи мають вони дітей”.

У шкільні роки фрази про одруження проскакували на рівні жарту, а вже згодом дедалі більше перетворювалися в повчання і надокучливі діалоги.

“Ну що? Коли ти вже?”  —  питання, які ставили на весіллях, похоронах чи інших сімейних зібраннях. Згодом їх стало менше, і тут є два варіанти: або моя родина остаточно в мені розчарувалася, або ж пробує прийняти мої погляди”.

Відстоювання своєї позиції — процес, що тривав близько 10 років. Чоловік говорить, що не схильний до публічного прояву стосунків. Вважає, що його максимум — це прогулянки за руку. Однак на питання про особисте життя відповідає: якщо він побудує стосунки чи запланує весілля, то зацікавлені зможуть побачити світлини в соцмережах. З родичами Володимир старався бути трохи м’якшим, але акценту не зміщував. 

“Коли треба буде, то повідомлю, а більше знати нащо? Мене ніколи не цікавило життя інших настільки, щоб у нього втручатися”.

Володимир прямолінійний, коли відчував, що людина переходить межу, міг сказати те, що від нього не очікували почути.

“Щоб уникнути цієї розмови, я часто переводив усе на жарт. Але коли мене вибішували люди, що не мають нічого спільного зі мною, я міг їх послати”.

Іншим Володимир радить відстоювати свої кордони та пояснювати, якщо ті чи інші питання й вислови є неприємними.

Журналістка та дизайнерка: Ірина Блаженко

Наші колеги з медіа “6262.com.ua” поспілкувалися з неодруженими в Слов’янську. І мають для тебе кілька історій.

Андрій Хряков, 26 років

У мене кілька причин, чому я не хочу одружуватися. Звичайно, не на останньому місці питання фінансів і забезпечення сім’ї. Але основна, мабуть, у банальному небажанні. Зовсім не хочеться просто так, без мети зв’язувати себе обов’язками. Так само не надихає образ майбутнього, замкнутого в циклі “робота-сім’я-сон”. 

На мою думку, вплинули спостереження: пари, які незадоволені собою та  одне одним, але залишаються разом заради дітей або просто за звичкою, діти, яких батьки залишили без уваги, а то й взагалі звинуватили у всіх негараздах. І все тільки тому, що так треба, а як інакше тощо.

Майже кожна зустріч з родичами містить фразу типу: “Ну що, коли сім’я, діти?”. Спочатку намагався пояснити, потім віджартовувався в стилі “ви дізнаєтеся про це першими”.

Я не маю нічого проти традиційного оформлення шлюбу. Вважаю, що це питання власних уподобань. Але якщо казати про традиційне “чоловік-добувач, дружина-домогосподарка і діти”  — мені здається, що така схема містить проблему суворого обмеження ролей. І це такі дивні зобов’язання — відповідати незрозуміло перед ким надуманим стандартам.

Якщо йти в конспірологію, то людей, зайнятих повсякденними клопотами, з нав’язаним обов’язком створити сім’ю та народити дітей, простіше контролювати. А якщо серйозно  —  нестача людей через хвороби і війни в минулому створила необхідність великих сімей. Тепер зовнішні умови змінилися, але за інерцією зі словами “завжди так було” процес триває.

На мою думку, традиційний інститут шлюбу застарів ледве не до його створення. І хоча спочатку плюси переважали недоліки, сьогодні можливість жити так, як хочеться, і з тим, з ким хочеться, набагато важливіша.

Юлія Кошиль, 23 роки

Наразі я не бачу сенсу виходити заміж. Дехто вважає, що шлюб — це гарантія, що ви будете разом, він нікуди не піде від тебе, а ти від нього. Але це не так. Також ніхто не дасть гарантії, що стане легше в побуті, що партнер буде допомагати, а не тижнями ігнорувати.

В основному на мене вплинуло те, що я бачила та чула, як хтось одружувався / виходив заміж, а через якийсь час вони “не зійшлися характерами”. Звичайно, є й ті, хто одружився через кохання. Якщо вони щасливі — я рада за них. 

А в шлюбі “по зальоту” не бачу жодного сенсу, лише витрату свого часу і нервів.

На мої думки також вплинуло усвідомлення того, що я й сама спроможна вирішити більшість побутових питань, а якщо не можу, то шукаю в інтернеті того, хто зробить це за гроші. І тоді виникає логічне запитання: якщо я можу зробити це сама, то навіщо мені заміж?

Від друзів і знайомих не чую цього стандартного набору фразочок чи питань про заміжжя, і це тішить. Але чую їх від своїх бабусь. І відбувається це при кожній нагоді. Бабусі читають лекції, що я повинна вийти заміж і народити, причому до певного віку. Це дуже дратує. Зазвичай я відразу завершую цю розмову. Мені простіше обірвати тему, ніж робити спроби донести їм, що в мене немає особливого бажання підкорятися цим старим нормам. Хто сказав, що шлюб принесе мені щастя?

Я проти традиційного шлюбу. Це все давно застаріле і неактуальне. Традиційне весілля —  це гроші “на вітер”. За суму, витрачену на весілля, я краще полечу за кордон або куплю необхідну техніку у квартиру. 

Весілля — це часто захід для родичів, а не для наречених. Якщо хочеш офіційно затвердити стосунки  —  просто розпишіться, і на цьому все!

Може, я колись і створю сім’ю, але в ній будуть зовсім інші правила. Я не стану терпіти оце: “чоловік головний, жінка зобов’язана прибирати, готувати, дітей виховувати”. У мене з дитинства усталене уявлення, що люди в шлюбі на рівних, а не в кожного свої обов’язки й турботи.

Вважаю, людям втлумачують необхідність створювати сім’ю для якоїсь стабільності в сенсі заробітку, житла, побуту. Родичі можуть переконувати в цьому через бажання поповнити і розширити родину. І вони уявляють шлюб як щось само собою зрозуміле, необхідне, як повітря. Хоча людина може прекрасно жити й без цього.

Традиційний інститут шлюбу давно не актуальний. Думаю, треба нарешті забути ці застарілі поняття. Якщо людина хоче сім’ю, нехай встановлює норми і правила, які її влаштують.

Журналістка сайту міста Слов’янська “6262.com.ua: Вікторія Повержук

Психологиня Уляна Семенюк каже, що здебільшого питання “коли заміж?”, “чи плануєте народжувати?” і т. д. люди ставлять із цікавості, ну, або проявляють піклування, але цим вони порушують особисті кордони інших. Одруження, народження дітей — особистий вибір, і коли це має відбутися, вирішувати кожному зокрема. У будь-якій ситуації важливо захищати особисті кордони, але в жодному разі не агресивно, краще з гумором. 

Є люди, які не вміють чи не знають, як відстояти особисті кордони. Цього можна навчитися, але якщо відчуваєте, що не справитеся самотужки, тоді краще звернутися по допомогу до психотерапевта. 

Тому перед тим, як сказати комусь “коли заміж?”, “женився би”, “чому немає дітей?”, подумай, чи тобі відома життєва історія людини, можливо, він / вона когось втратив / втратила чи має проблеми зі здоров’ям. І наостанок: чи приємно б тобі було чути такі питання і чи вправі ми їх ставити взагалі?

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.