Без цукру, але солодко. Історія сім’ї, яка адаптувала цукровий діабет “під себе”

Глуzд разом із організацією “Солодкі діти” розпочинають спецпроект “Солодкі без цукру”. Ми хочемо показати життя дітей, які мають цукровий діабет, та, незважаючи на це, не падають духом.

Перша історія про Уляну, яка  живе з діабетом уже 5 років, проте будує грандіозні плани на майбутнє і насолоджується життям. Завдяки підтримці рідних, вплив хвороби майже не відчувається. Так, це не просто, але з цим можна жити, і сім’я Уляни впевнена, що разом вони настільки сильні, що  подолають діабет.

«Ведемо активний спосіб життя. Не здаємося”, – так розпочала наш діалог мама Уляни. Дівчинці 14, зовсім випадково 5 років тому в неї виявили цукровий діабет.

Того дня у сім’ї помер хом’ячок, наступного – був виступ у школі. Після нього Уляна прийшла додому дуже змучена, хотіла спати, у неї болів живіт. Батьки відразу викликали лікаря, оскільки бачили в дитині нехороші зміни, проте лікарі просто порадили багато пити – думали, що це вірусне захворювання.

Мама знайшла прилад для перевірки рівня цукру в крові у домашніх умовах. Аналіз показав позначку 18. Тоді вся сім’я зрозуміла, що їхнє життя кардинально зміниться…

Мама Мирослава пов’язує виникнення діабету зі стресом, який Уляна пережила майже за рік до виявлення захворювання:

“Я не можу пояснити, чому виник діабет. Думаю, це на нервовому підґрунті. Бо за харчуванням я завжди ретельно слідкувала: в раціоні не було нічого шкідливого, надмірно солодкого, жирного чи занадто смаженого.

Менше, ніж за рік до того, як Уляна захворіла, вона впала, після чого на нозі з’явилася велика гематома, яку проколювали без наркозу. Вона дуже сильно перелякалася. Напевно, ця стресова ситуація вплинула на неї найбільше.

«Діабет не хвороба — це спосіб життя»

Уляна каже, що її життя відрізняється від інших тим, що треба дотримуватися дієти, перевіряти рівень цукру та робити уколи, все інше, як у звичайних дітей.

«Діабет не хвороба, а спосіб життя. За кордоном здорові люди харчуються погодинно і вживають корисну їжу.

Завдяки родичам, батькам та друзям я не відчуваю себе хворою», – розповідає дівчинка.

Вся сім’я Уляни кардинально змінила своє життя. Вони разом погодинно їли однакові, дозволені продукти, мама три роки не їла солодкого разом із дочкою.

Проте дівчині скоро такий ритм проївся, тому почала пекти солодку випічку для батьків (тортики та печиво), і дуже скоро вони перестали дотримуватися дієти. Не зважаючи на це, Уляна все одно відчувала їхню підтримку, а солодке їй не подобається — дівчина надає перевагу фруктам.

Коли рівень цукру в крові падає до 2-3 пунктів, Уляні треба їсти солодке, наприклад, мед, льодяник, ложку цукру, фрукт, солодкі теплі напої.

Уляна змалечку цікавилася кулінарією: ще з початкових класів вона часто допомагала мамі на кухні, але найбільше дівчині подобається кондитерство. Коли Уляна тільки захворіла, вони з мамою готували вдвох одну і ту ж страву, але дівчина – солодкий десерт  для батьків, а мама – такий самий десерт з усіма замінниками (горіхи, мак, стевія тощо) для донечки. Наприклад, сирники без цукру і гарбузом замість борошна: виходить смачно, солодко і корисно.

“Я придбала декілька книжок з рецептами, але вони для діабетиків старшого віку. Вивчивши їх, вже орієнтувалась, що можна їсти Уляні, тому замінила звичайну їжу на корисну: у нас немає смаженої картоплі, але є запечена, з м’ясом і сиром. Треба просто увімкнути фантазію.  (усміхається).

Раціон Уляни багатий та різноманітний, ми маємо домашніх кроликів, двічі на рік купуємо молочні телятка, зробили маленьку теплицю, тому в нас є свіжі овочі з ранньої весни до пізньої осені, і навіть на зиму заморожую. Таким чином, вона їсть корисну та екологічно чисту їжу”.

Кожного року Уляна лежить в лікарні впродовж 10-14 днів. Батьки з сусідніх палат часто питають у Мирослави, як розподілити вуглеводи, які продукти чим можна заміняти.

“Мама стала для мене особистим кухарем і лікарем”, – каже Уляна.

Усім здається, що перейти на інше харчування і відмовитися від шкідливої їжі просто. Але це не так. Тоді, п’ять років тому, Уляна з мамою пролежали у лікарні цілий місяць. Для підтримки доньки Мирослава започаткувала вдома правило: ніхто не купує нічого солодкого, шкідливого та нічого не смажить.

“Якось чоловік купив додому білий хліб, який повністю виключений з раціону Уляни. Я з нею повернулись додому після прогулянки, і донька з порогу відчула запах білого хліба, каже: “Боже, як у хаті гарно пахне білим хлібом!”. У тата покотились сльози, і він сказав: “Я  не хочу цього хліба, він мені більше не смачний”. (мама потай витирає сльози). Це один з тих моментів, коли дитину треба просто зрозуміти.

Уляна дуже емоційна і до своєї проблеми підходить серйозно. Із самого початку їй було страшно, що вона ніколи більше не зможе їсти певні продукти, але згодом зрозуміла, що ці обмеження не на життя.

“Якби мені заборонили їсти все, що я так люблю, я б не бачила мети в житті. Але лікарка сказала, що час від часу можна печиво “Марія”, йогурт, морозиво, шоколад”.

Відмовитися від солодкого допомогла корисна кондитерська – там багато солодощів з натуральними добавками і цукровими замінниками.

Згідно з розрахунками вуглеводів (детальне пояснення в кінці статті), 4 шматочки чорного шоколаду із вмістом какао 80% містить таку ж кількість вуглеводів, як і 25 грамів хліба. Тому у випадках, коли дуже хочеться солодкого, за обідом Уляна відмовляється від хліба і їсть свою порцію чорного шоколаду.

“Дуже важко, коли тобі здається, що ти сам, найважливіше – не падати духом”

У момент, коли дівчинка захворіла, то переживала, що втратить друзів. Проте Уляна повернулася, і ставлення товаришів до неї не змінилося.

Та, на думку мами, зараз найгірше у цій ситуації – це необізнаність інших батьків. Вони думали, що їхні діти можуть заразитися від Уляни через звичайний контакт, і що вона захворіла через переїдання солодкого.

В організації “Солодкі діти” всі підтримують і допомагають один одному, влаштовують різні тематичні свята тощо. Батьки спілкуються, обмінюються досвідом, дізнаються нову інформацію від тих, хто перебуває у такій самій ситуації.

“Дуже важко, коли тобі здається, що ти сам, найважливіше – не падати духом, тому що, на жаль, є й гірші ситуації”.

“Якщо близькі тебе люблять, вони підлаштовуються під твої потреби”

Випадок Уляни перший у школі,  коли дитина захворіла цукровим діабетом.

Для того, щоб показати друзям Уляни її новий ритм життя, сім’я влаштувала їй День народження, де всі їли погодинно, де було багато фруктів на десерт та інших речей, до яких діти не звикли. Відтоді товариші дівчинки завжди цікавляться, чи їй можна певну їжу.

Коли в когось із друзів дівчини День народження, то батьки уточнюють у Мирослави меню та ті страви, які буде їсти Уляна.

“ Якщо тебе люди люблять, вони підлаштовуються під твої потреби. Друзі завжди дзвонять і питають, що і коли мені можна їсти. Ці дрібниці роблять мене щасливою”, – каже Уляна.

“Не чекай завтра, його може не бути”

Друге місце районних змагань з тенісу, перше місце команди дівчат з тенісу, олімпіада з художнього малювання  – і це не повний список усіх досягнень дівчини. У ній надзвичайно багато сили волі та жаги до життя. Не кожна здорова дитина має так багато хобі, як Уляна.

На першому році хвороби Уляна зайняла перше місце на загальноукраїнському конкурсі  малюнків серед дітей з діабетом. Вона навчилася малювати, а отже, першу ціль виконано, і прийшов час освоїти щось нове: гру на скрипці. Досягнувши другої мети, дівчина почала грати у футбол. Ним займалася чотири роки, а згодом нова ціль – зайняти перше місце на змаганнях з настільного тенісу. Звісно ж, мету досягнуто! Зараз Уляна пробує себе у танцях.

“Я націлюю своїх дітей на те, що в житті кожного дня треба брати все, що хочеш. Якщо тобі цікаве якесь заняття, то треба спробувати. Можливо, нічого не вийде, то не страшно – залишиш. Але якщо тобі сьогодні щось захотілося, і ти маєш на це можливості, то не чекай завтра, бо його може і не бути.

Хоч Уляна ще вчиться в середній школі, вона з самого початку серйозно ставилася до цукрового діабету. І зараз робить все, щоб відчувати присутність хвороби якнайменше:

“Якщо засинати і прокидатися з думкою, що я хвора і життя закінчено, то який сенс такого життя? А так: прогулянки з друзями, дні народження, олімпіади, заняття спортом, навчання, драмгурток, шкільні вистави. У мене дуже цікаве та насичене життя!”

У дитинстві дівчина хотіла бути лікарем, але після того, як захворіла, вона передумала, бо знає, що не зможе повідомляти діткам і батькам погані новини. Сказала, що хоче робити щось приємне для людей – мріє стати фотографом. На жаль, коледжу із такою спеціальністю немає, тому Уляна планує поступити на туризм, їй подобається готельний бізнес, а вже після коледжу відвідає курси фотографів.

Для відважної Уляни вступ до коледжу і переїзд від батьків – це ще одна пригода, ще один виклик. Дівчина впевнена, що впорається з цим, навіть якщо спочатку буде важко.

На літо вже планує йти на роботу, бо хоче купити собі фотоапарат за перші, власні, зароблені гроші.

Діабет це не просто, але і не кінець. Тут важливо питати не “за що?”, а “для чого?”.  Мабуть, для того, щоб Уляна змогла показати своїм прикладом, що з цим можна жити та боротися.

“Якщо так склалися обставини, значить Бог нам показує, що ми можемо це витримати. З нашою силою, дружністю, любов’ю ми зможемо це подолати.

Якщо продовжувати дотримуватися дієти, то з часом можна зменшити дози інсуліну, і людина одужає”.

Для всіх дітей, хто хворіє на цукровий діабет, порада від Уляни: не під’їдати та не підколювати зайву дозу інсуліну. Бо це входить у звичку,  зупинити себе стає важко. Уляна дотримується дієти, тому в неї рівень цукру, як у здорової людини.

Я б зламалася, але в мене є батьки, сестра, друзі, вчителі –  ті люди, які мене оточують. Як тільки я втрачаю віру, то мені нагадують, що я обіцяла одужати, тому роблю усе можливе для цього.

Я гарантую, що ми зустрінемося через 5-10 років –  і я буду здорова!”

Як люди, хворі на цукровий діабет, слідкують за раціоном.

Розрахунок раціону проводиться відповідно до дози інсуліну з допомогою спеціальної мірки – хлібної одиниці. 1 хлібна одиниця – це 12 вуглеводів – таким чином будь-який продукт можна перерахувати у хлібні одиниці. Для цього потрібно прочитати, скільки продукт містить вуглеводів у 100 грамах, далі йде перерахунок вуглеводів, в одному і тому ж продукті можна з’їсти 12 вуглеводів. Один повноцінний прийом їжі – це 3 хлібні одиниці, перекуси – 2 хлібні одиниці.

Високий рівень цукру в крові можна збити різними способами: колоти інсулін, нічого не їсти певний час, виконувати фізичні вправи.

Журналістка: Ольга Воробець

Фото: Оксана Санагурська