Не менш страшними та нищівними від чуми є іспанка та холера. Остання досі живе, та вже не так загрожує людству.
Як виникли й поширилися ці пандемії, які наслідки мали для світу — про це сьогодні.
Іспанка
Виникнення та поширення
З’явилась іспанка в останні місяці Першої світової війни й дуже швидко набула світового масштабу. Щоб підтримати бойовий дух, цензори Першої світової війни применшували кількість повідомлень про захворювання і смертність у Німеччині, Великій Британії, Франції та США. А в Росії тоді тривала революція, згодом розпочалася громадянська війна й війни з поширення світової революції, тому там було не до статистики.
Іспанкою цей грип назвали тому, що іспанський уряд у травні 1918 року першим публічно оголосив про пандемію. Військової цензури в Іспанії не було, тому ЗМІ країни опублікували інформацію про поширення та наслідки епідемії, не приховуючи й про зараження свого короля Альфонсо XIII.
Ученим так і не вдалося встановити, де саме спалахнула епідемія.
Є різна інформація й щодо кількості померлих: одні джерела вказують, що кількість смертей сягала 50 млн, за деякими підрахунками — 100 млн.
Більшість смертельних випадків траплялося серед людей віком від 20 до 40 років, що нетипово для пандемій. Убивав власний імунітет, який надто різко реагував на вірус.
Іспанський грип тривав упродовж 1918–1920 рр. і знищив більше людей, ніж Перша світова війна.
Симптоми: Легка форма іспанки проявлялася високою температурою та ознобом (відчуття холоду, що спричинює спазм — ред.). Дихальна система не виконувала своєї функції — людині ставало важко дихати.
За важкої форми синіло обличчя, був кривавий кашель та висока температура. На пізніх стадіях захворювання вірус породжував внутрішньолегеневу кровотечу (геморагійний набряк легень — ред.), унаслідок якої хворий захлинався власною кров’ю.
Деякі хворі помирали наступного дня після зараження внаслідок серцевої недостатності.
Як лікували й що з вакциною?
Іспанка — перша пандемія грипу. Лікували її фізичними методами зниження температури: робили холодні компреси, тримали ноги в теплі (парили їх).
Вакцина від неї з’явилася в другій половині XX століття.
Захворювання зникло так само раптово, як і з’явилося. Вважають, що іспанський грип мутував у менш смертоносні види (штами).
Іспанка минула. Що змінилося в суспільстві?
Грип розірвав соціальні зв’язки.
У своїй книзі The Great Influenza Баррі пише про сім’ї, які голодують до смерті, оскільки інші люди надто бояться приносити їм їжу.
Історики називають іспанський грип однією з причин, що прискорили завершення Першої світової війни, втома від якої була такою тотальною, що світ перебував на межі світової революції, якої очікували більшовики.
Одним із наслідків пандемії іспанського грипу стало поліпшення системи охорони здоров’я. Уряди різних країн почали більше дбати про профілактичні заходи. 1920-х років зʼявилися міністерства охорони здоровʼя.
1919 року у Відні зʼявилося перше міжнародне бюро боротьби з епідеміями, а в Лізі Націй створили відділ охорони здоровʼя. Це стало основою сучасної Всесвітньої організації охорони здоровʼя.
У європейських країнах зʼявилася безкоштовна медична допомога для населення, яку фінансувала держава. А в США ввели систему медичного страхування, яке оплачували роботодавці.
Іспанка мала різні наслідки для країн: після неї Америка почала процвітати, а Німеччина опинилася в борговій ямі, що призвело до нацизму, реваншизму і т. д. На руїнах імперій утворилися нові держави, і в них значно зросла роль жінки.
Холера
Виникнення та поширення
У давнину холеру називали “велика моровиця”. Про неї є відомості ще в індійських санскритських джерелах IX–VII ст. до нашої ери.
У XIX столітті поширення холери раптово і трагічно для людства переростає в пандемію, облік якої ведуть від 1817 року. Як би не приписували це вибуховому зростанню міжнародної торгівлі, чисельності колоніальних воєн, значній міграції людей, воно однаково не пояснює такого вибуху активності холери.
Перша хвиля цієї пандемії тривала впродовж 1817–1824 рр. Спочатку холера спричинила епідемію в Індії. Наступного року охопила сусідні регіони — Китай, Цейлон, а потім просунулася до Японії. 1820 року захворювання виявили в Східній Африці. 1821-го англійці занесли її в Аравію, потім у Персію, Туреччину, Закавказзя. У Ширазі (Іран) із 40 тисяч мешканців загинуло 16 тисяч.
Друга хвиля пандемії припала на 1826–1851 рр.
1826–1828 років недуга поширилась на схід від Індії — у Китай, Індокитай, а також на північний захід — в Афганістан, Хіву та Бухару.
В Україні із цією пандемією пов’язана серія так званих “холерних бунтів” (1810–1815 рр., 1831 р.) на Закарпатті. Тут людей убивала не лише хвороба, а й голод у гірських селах від занадто жорсткого карантину та відсутності постачання. Люди повставали, убивали епідеміологічні бригади лікарів, яких вважали винуватцями пандемії. Уряд застосовував війська.
Холеру викликає бактерія з назвою Vibrio cholerae, що живе в солоній воді й притискається до оболонок дрібних ракоподібних. Коли вона через напої потрапляє в людські тіла, то спричиняє сильну діарею, що може бути смертельною, як її не лікувати. Якщо такі інфекції вчасно не зупинити, вони спалахують епідеміями.
Симптоми: гострий безболісний водянистий пронос, блювота, сильна спрага через втрату рідини, слабкість, втрата м’язового тонусу, судомні посмикування в м’язах, інколи понижена температура.
Як лікували й що з вакциною?
Хворим давали багато пити, щоб компенсувати втрату води.
Згодом винайшли антибіотики. Вакцина з’явилася у другій половині XX століття. Першу вакцину розробив українець та національний герой Індії Володимир Хавкін.
7-ма пандемія холери почалася 60-х років XX ст. і триває до сьогодні.
Останні випадки епідемій холери зафіксували у Ємені та Гаїті після 2010 року.
Холера минула: що змінилося в суспільстві?
Людство переглянуло своє ставлення до санітарії.
Зросла увага науковців до досліджень. Оскільки холеру неможливо знищити, вони почали працювати над “запобіжним методом” — створенням дріжджів, що під час контакту із зараженою холерою речовиною будуть змінювати колір на червоний. Такий спосіб має бути ефективнішим та дешевшим, ніж звичайні лабораторні дослідження.
Працюючи над матеріалом, ми використали матеріали видання The Atlantik, також заручилися підтримкою історика Володимира Половського.
Усю інформацію щодо симптомів та лікування нам надав асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету кандидат медичних наук Андрій Процик.
Матеріал створено в межах ініціативи “В одному човні”, який реалізує Молодіжна організація “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст публікації є винятково відповідальністю Молодіжної організації “СТАН” та не обов’язково відповідає поглядам USAID або уряду США.
Журналістка: Оленка Гелетюк
Дизайнер: Владислав Соха
А щоб у твоєму житті було більше Глузду —підписуйся на наш телеграм-канал.
