Дихаюча мистецтвом

Проект реалізований за підтримки Sushi House

Наталя Довганюк – тендітна художниця із Коломиї, яка створює нестандартні портрети на замовлення. Вона не боїться експериментувати та пробує себе у всьому. “Ніколи не зупинятися на досягнутому. Тільки вперед!”, – девіз молодої художниці. То як воно, бути сучасним художником і працювати вчителем малювання у школі? Наскільки важко усе це поєднувати? Своїми секретами Наталя поділилася із Глуzдом:

Як ти стала художником?

– Я з дитинства непогано малювала, тож мама віддала мене в художню школу. Потім я поступила у Коломийський педагогічний коледж на факультет образотворчого мистецтва, а після його закінчення в інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Насправді талант вирішує далеко не все. У людини може бути всього 5% таланту, все інше  – це постійна важка праця. Просто так нічого не дається. Я багато практикувалася, щоб вийти на рівень, яким я володію сьогодні.

– То ти працюєш за спеціальністю?

– Так, я працюю в Коломийській ЗОШ № 3, а також у Гвіздецькій школі мистецтв. Робота не є високооплачуваною, але я люблю викладати малювання, мені це подобається. У школах є програма, затверджена міністерством, якої потрібно дотримуватись. Викладаю я у третій школі від п’ятого по сьомий клас, а у мистецькій – з першого.

Я люблю дітей, стараюся з усіма знайти спільну мову. У художній школі це легше, оскільки діти свідомо приходять туди на навчання, хочуть навчитися малювати. Там можна трішки відступити від заданої теми. У звичайній школі по-іншому:  дітям доводиться дотримуватися затвердженої програми. Наприклад, є певна тема і різні варіанти наочності, зображені на дошці, але діти просто копіюють заданий малюнок, а тому, коли хтось додає щось своє – це для мене ексклюзив.

– Чи є діти, з якими важко працювати?

– Бунтарі є всюди, проте всі діти  люблять малювати графіті (посміхається). Просто до кожної дитини потрібно знайти свій підхід. Інколи вони приходять до мене за порадою та показують свої малюнки, а я, у свою чергу, охоче їм допомагаю. Деякі спочатку соромилися, але з часом звикли до мене і тепер не бояться підходити. Нам усім, особливо в юному віці, потрібно, щоб у нас вірили та заохочували до нових звершень.

– Що тобі подобається більше малювати: пейзажі чи портрети?

– Мені більше до душі портрети. В основному, це чорно-білі та в цифровій обробці. Можна малювати на комп’ютері, а можна на планшеті. Для планшету, до прикладу, є спеціальний стилос.

– В якому стилі любиш працювати?

– Авангард, він – найуніверсальніший.  А от з портретами так і не визначилася, люблю працювати в усіх стилях. Хоча у цифровому все ж більше подобається, бо тут є де розігнатися. Цьому формату я навчалася сама, дивлячись уроки на YouTube. Мотивацію шукала в Instagram.

– Звідки псевдонім?

– Раніше я просто підписувала роботи “Наталя Довганюк”, а потім вирішила, що варто створити псевдонім. Варіантів було багато, але я зупинилась на англомовному “Natali DK”. DK – це перша і остання букви мого прізвища. Думаю, чим простіше, тим краще.

– Ти закінчила Школу графічного дизайну. Чому вирішила пройти цей курс?

– Спочатку я малювала цифрові портрети, а потім, у тому ж напрямку, спробувала зробити логотипи. На той момент я освоїла Photoshop та Illustrator – базові знання мала, але хотіла розвиватися в цьому напрямку професійно. Я довго шукала подібні курси і нарешті вони з’явились у нашому місті. Після закінчення Школи я продовжую розвиватися у графічному дизайні. Люди пишуть мені і замовляють логотипи.

– Яка географія замовлень? Звідки, зазвичай, твої клієнти?

– Переважно це – Західна Україна.

– Який портрет тобі запам’ятався найбільше з усіх твоїх робіт?

– Мабуть, це перший цифровий автопортрет у червоному кольорі. Він досі мене надихає. Я його представляла на виставці в Івано-Франківську.

– Часто береш участь у виставках?

– Стараюсь не пропускати жодної виставки чи фестивалю. Щодо коломийських, то брала участь в таких фестивалях як: Art Візія, Колорит, Арт Бієнале. Долучаюся до заходів, які організовують у мистецькому центрі “Світовид”.

– Ти не боїшся викликів у творчості?

– В жодному разі. Бували випадки, коли замовляли портрети в таких стилях, в яких я ніколи не працювала, проте я за це бралася. Чому б і ні? Завжди потрібно навчатись чомусь новому.

– Я знаю, що ти також малюєш на стінах. Розкажи про цю практику.

– О! Це почалося ще зі шкільних років. Перша стіна, яку я розмалювала, була стіною в кімнаті мого молодшого брата. Її я прикрасила дракончиками. Щоправда брат виріс, стіну замалювали і від мого творіння не залишилось і сліду (сміється). А нещодавно розмалювала власні стіни у стилі мехенді. До речі, досить непогано вийшло. Проте це не є пріоритетом, швидше хобі. А так то, окрім портретів, я виготовляю листівки ручної роботи в техніці квілінг та аплікації.

– Як ти долаєш творчі кризи?

– Стараюсь малювати, коли у мене хороший настрій. Якщо настрій поганий, то я примушую себе малювати скетчі чи віддаюсь експериментам.Також дивлюсь серіали.

– Що або хто тебе надихає?

– Мене надихають сучасні художники, які чогось досягли, в основному, надихаюсь через їхні сторінки в Instagram, а ще роботами своїх викладачів з педагогічного коледжу та наших Коломийських художників.

– Ніколи не думала змінити сферу діяльності?

– Якось я ледь не потрапила у медичний коледж. Я навіть готувалась до вступу, займалася з репетитором, але порадилася з мамою і таки вирішила поступити у педколедж. Батьки підтримали мене у цьому рішенні. Взагалі в житті моя найбільша підтримка – це сім’я.

– Пробувала малювати комікси?

– У школі пробувала, але потім поступила в коледж, а там були інші, більш пріоритетні цілі. Комікси відійшли на другий план і я про них забула. Зараз я стараюсь брати участь у виставках і зарекомендувати себе, як хорошого художника. А коли з’явиться трошки більше вільного часу, можливо, повернуся до коміксів.

– Є у тебе якесь хобі?

– Я дуже любила читати, особливо іронічні детективи, та тепер дуже мало часу залишається на читання.

Я читаю багато і швидко, а це шкодить зору. Довелося обирати між малюванням і читанням. Тож, як зрозуміло, надала перевагу першому. Так то інколи дивлюсь серіали, але майже весь час займає робота.

– Якби ти мала можливість навчитися будь-чому (це було би оплачено і для цього створились би усі умови), щоб це було?

– Мене цікавить веб-дизайн. Я би із задоволенням навчалась в якійсь країні Європи, якби була така можливість.

– І традиційні питання Чаювання: якби у тебе була суперсила, якою вона була би?

– Телепортація.

– Ти би вижила на безлюдному острові?

– Думаю, що ні. Тому не дай Боже такому статися! (сміється)

– Які у тебе плани на майбутнє?

– Планую відкрити свою першу персональну виставку. Я вже працюю у цьому напрямку. Ще стараюсь намалювати ілюстрацію до обкладинки книжки. Наразі в пошуках письменника, який погодиться на таку пропозицію. Якщо все вийде і мені сподобається, то думаю, що буду працювати і в цьому напрямку. Ну, і якщо будуть можливості навчитися чомусь новому у мистецтві, я буду це робити.

За інтерв’ю подякувала Яна Букреєва

Фото: Фотостудія «Zebra Photos»: м. Коломия, вул. Театральна, 35/2. Контактний номер: 050 510 8575

Локація: Sushi House: м. Коломия, вул. С. Бандери 53 В. Контактний номер: 0636278547