Проект реалізований за підтримки Sushi House
Наталя Довганюк – тендітна художниця із Коломиї, яка створює нестандартні портрети на замовлення. Вона не боїться експериментувати та пробує себе у всьому. “Ніколи не зупинятися на досягнутому. Тільки вперед!”, – девіз молодої художниці. То як воно, бути сучасним художником і працювати вчителем малювання у школі? Наскільки важко усе це поєднувати? Своїми секретами Наталя поділилася із Глуzдом:
– Як ти стала художником?
– Я з дитинства непогано малювала, тож мама віддала мене в художню школу. Потім я поступила у Коломийський педагогічний коледж на факультет образотворчого мистецтва, а після його закінчення в інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Насправді талант вирішує далеко не все. У людини може бути всього 5% таланту, все інше – це постійна важка праця. Просто так нічого не дається. Я багато практикувалася, щоб вийти на рівень, яким я володію сьогодні.
– То ти працюєш за спеціальністю?
– Так, я працюю в Коломийській ЗОШ № 3, а також у Гвіздецькій школі мистецтв. Робота не є високооплачуваною, але я люблю викладати малювання, мені це подобається. У школах є програма, затверджена міністерством, якої потрібно дотримуватись. Викладаю я у третій школі від п’ятого по сьомий клас, а у мистецькій – з першого.
Я люблю дітей, стараюся з усіма знайти спільну мову. У художній школі це легше, оскільки діти свідомо приходять туди на навчання, хочуть навчитися малювати. Там можна трішки відступити від заданої теми. У звичайній школі по-іншому: дітям доводиться дотримуватися затвердженої програми. Наприклад, є певна тема і різні варіанти наочності, зображені на дошці, але діти просто копіюють заданий малюнок, а тому, коли хтось додає щось своє – це для мене ексклюзив.
– Чи є діти, з якими важко працювати?
– Бунтарі є всюди, проте всі діти люблять малювати графіті (посміхається). Просто до кожної дитини потрібно знайти свій підхід. Інколи вони приходять до мене за порадою та показують свої малюнки, а я, у свою чергу, охоче їм допомагаю. Деякі спочатку соромилися, але з часом звикли до мене і тепер не бояться підходити. Нам усім, особливо в юному віці, потрібно, щоб у нас вірили та заохочували до нових звершень.
– Що тобі подобається більше малювати: пейзажі чи портрети?
– Мені більше до душі портрети. В основному, це чорно-білі та в цифровій обробці. Можна малювати на комп’ютері, а можна на планшеті. Для планшету, до прикладу, є спеціальний стилос.
– В якому стилі любиш працювати?
– Авангард, він – найуніверсальніший. А от з портретами так і не визначилася, люблю працювати в усіх стилях. Хоча у цифровому все ж більше подобається, бо тут є де розігнатися. Цьому формату я навчалася сама, дивлячись уроки на YouTube. Мотивацію шукала в Instagram.
– Звідки псевдонім?
– Раніше я просто підписувала роботи “Наталя Довганюк”, а потім вирішила, що варто створити псевдонім. Варіантів було багато, але я зупинилась на англомовному “Natali DK”. DK – це перша і остання букви мого прізвища. Думаю, чим простіше, тим краще.
– Ти закінчила Школу графічного дизайну. Чому вирішила пройти цей курс?
– Спочатку я малювала цифрові портрети, а потім, у тому ж напрямку, спробувала зробити логотипи. На той момент я освоїла Photoshop та Illustrator – базові знання мала, але хотіла розвиватися в цьому напрямку професійно. Я довго шукала подібні курси і нарешті вони з’явились у нашому місті. Після закінчення Школи я продовжую розвиватися у графічному дизайні. Люди пишуть мені і замовляють логотипи.
– Яка географія замовлень? Звідки, зазвичай, твої клієнти?
– Переважно це – Західна Україна.
– Який портрет тобі запам’ятався найбільше з усіх твоїх робіт?
– Мабуть, це перший цифровий автопортрет у червоному кольорі. Він досі мене надихає. Я його представляла на виставці в Івано-Франківську.
– Часто береш участь у виставках?
– Стараюсь не пропускати жодної виставки чи фестивалю. Щодо коломийських, то брала участь в таких фестивалях як: Art Візія, Колорит, Арт Бієнале. Долучаюся до заходів, які організовують у мистецькому центрі “Світовид”.
– Ти не боїшся викликів у творчості?
– В жодному разі. Бували випадки, коли замовляли портрети в таких стилях, в яких я ніколи не працювала, проте я за це бралася. Чому б і ні? Завжди потрібно навчатись чомусь новому.
– Я знаю, що ти також малюєш на стінах. Розкажи про цю практику.
– О! Це почалося ще зі шкільних років. Перша стіна, яку я розмалювала, була стіною в кімнаті мого молодшого брата. Її я прикрасила дракончиками. Щоправда брат виріс, стіну замалювали і від мого творіння не залишилось і сліду (сміється). А нещодавно розмалювала власні стіни у стилі мехенді. До речі, досить непогано вийшло. Проте це не є пріоритетом, швидше хобі. А так то, окрім портретів, я виготовляю листівки ручної роботи в техніці квілінг та аплікації.
– Як ти долаєш творчі кризи?
– Стараюсь малювати, коли у мене хороший настрій. Якщо настрій поганий, то я примушую себе малювати скетчі чи віддаюсь експериментам.Також дивлюсь серіали.
– Що або хто тебе надихає?
– Мене надихають сучасні художники, які чогось досягли, в основному, надихаюсь через їхні сторінки в Instagram, а ще роботами своїх викладачів з педагогічного коледжу та наших Коломийських художників.
– Ніколи не думала змінити сферу діяльності?
– Якось я ледь не потрапила у медичний коледж. Я навіть готувалась до вступу, займалася з репетитором, але порадилася з мамою і таки вирішила поступити у педколедж. Батьки підтримали мене у цьому рішенні. Взагалі в житті моя найбільша підтримка – це сім’я.
– Пробувала малювати комікси?
– У школі пробувала, але потім поступила в коледж, а там були інші, більш пріоритетні цілі. Комікси відійшли на другий план і я про них забула. Зараз я стараюсь брати участь у виставках і зарекомендувати себе, як хорошого художника. А коли з’явиться трошки більше вільного часу, можливо, повернуся до коміксів.
– Є у тебе якесь хобі?
– Я дуже любила читати, особливо іронічні детективи, та тепер дуже мало часу залишається на читання.
Я читаю багато і швидко, а це шкодить зору. Довелося обирати між малюванням і читанням. Тож, як зрозуміло, надала перевагу першому. Так то інколи дивлюсь серіали, але майже весь час займає робота.
– Якби ти мала можливість навчитися будь-чому (це було би оплачено і для цього створились би усі умови), щоб це було?
– Мене цікавить веб-дизайн. Я би із задоволенням навчалась в якійсь країні Європи, якби була така можливість.
– І традиційні питання Чаювання: якби у тебе була суперсила, якою вона була би?
– Телепортація.
– Ти би вижила на безлюдному острові?
– Думаю, що ні. Тому не дай Боже такому статися! (сміється)
– Які у тебе плани на майбутнє?
– Планую відкрити свою першу персональну виставку. Я вже працюю у цьому напрямку. Ще стараюсь намалювати ілюстрацію до обкладинки книжки. Наразі в пошуках письменника, який погодиться на таку пропозицію. Якщо все вийде і мені сподобається, то думаю, що буду працювати і в цьому напрямку. Ну, і якщо будуть можливості навчитися чомусь новому у мистецтві, я буду це робити.
За інтерв’ю подякувала Яна Букреєва
Фото: Фотостудія «Zebra Photos»: м. Коломия, вул. Театральна, 35/2. Контактний номер: 050 510 8575
Локація: Sushi House: м. Коломия, вул. С. Бандери 53 В. Контактний номер: 0636278547
