Проект реалізований за підтримки Sushi House
Колишній працівник музею змінив затишне спокійне постійне місце роботи на спонтанні мандри. Чоловік відвідав 30 нових країн, якийсь час осів у Китаї, де став актором. А ще Володимир – мандруючий фотограф, який має гасло: “Подорожуй і заощаджуй”, секретом поділився і з нами. Історію мандрівника-фотографа-актора читайте далі у Глуздівському чаюванні:
– Звідки така любов до подорожей?
– Я з дитинства любив подорожувати, їздити велосипедом, а коли подорослішав, то почав відкривати для себе інші країни. Їду не туристом, я живу серед них. Ходжу сам і бачу життя в цій країні таким, яке воно є насправді. Раніше я міг поїхати на місяць в іншу країну, тепер мені цілком вистачає 5 днів, аби відчути весь колорит.
Коли подорожуєш, то завжди порівнюєш чужі країни з Україною. Тепер намагаюсь виокремити більше плюсів в Україні, ніж мінусів. Назвіть мені будь-яку країну і я назву переваги нашої неньки!
Якось мені довелось жити в Чикаго США, а це вважається одним з найбільш кримінальних міст в Америці. Я жив у доволі хорошому районі, але і там раз на місяць когось вбивали. А якось був такий день, що в місті під час стрілянин було поранено 120 людей, а 25 – вбито. В Америці, якщо ви маєте свій будинок, то вам теж прийдеться платити величезний податок на землю.
Взагалі, в Україні набагато більше свободи, ніж в інших країнах. До прикладу, не контролюється розпалювання багаття в зонах відпочинку, можна поставити намет будь-де, також у нас ще можна безкоштовно скачувати музику та фільми, правда це – піратство і цим не можна похвалитися.
– Як Ви потрапили до Китаю?
– Щороку я збирав кошти на якусь мандрівку і одного разу поїхав до Малайзії, а звідти вже потрапив до Китаю. Взагалі ця країна цікавила мене ще з дитинства. Мені дуже сподобалося ставлення китайців до іноземців. Якщо у вас біла шкіра, то вас там будуть дуже поважати. За ту саму роботу, що роблять місцеві жителі, ви будете отримувати в 3-4 рази більше. Виходить, що ви їдете не просто заробляти гроші, а втілювати свою мрію в життя.. Це мені дуже імпонувало і я хотів знайти роботу в Китаї, тому пішов навчатися і отримав диплом викладача німецької мови міжнародного зразка.
Під час подорожей я вивчив розмовну англійську, тому навчав китайців німецької англійською (сміється). Заплутано, правда? Заодно підучив трохи китайську. Взагалі, в кожній країні вивчив декілька розмовних фраз. Коли працював у Туреччині фотографом, то довелось вивчити фрази, які пояснювали моделям, як ставати, коли посміхатись і все в такому стилі.
– То як Ви стали актором в Китаї?
– У мене була неповна зайнятість, тому я почав шукати підробіток. Коли у Китаї знімають історичні фільми, то часто шукають для масовки людей європейської зовнішності, оскільки у свій час Шанхай був територією Великобританії.
Я шукав оголошення в Інтернеті, так і знайшов цю роботу. До речі, платять за таку роботу досить непогано: за декілька годин можна заробити 50 євро. З часом мені почали давати невеличкі ролі. Також брав участь у рекламах автомобілів. Коли китайці виготовляють автомобілі та запускають їх на європейський ринок, то відповідно і рекламувати його має європеєць. Також китайці дуже хочуть показати свій престиж і часто на виставки беруть європейців.
– Ви побували у багатьох країнах. Які запам’ятались найбільше?
– Скандинавські. У свій час передивився фільми про вікінгів (сміється). Я був у Норвегії та Ісландії. У Китаї я познайомився з чоловіком з Латвії, який згодом поїхав на роботу до Норвегії. Він запропонував мені приїхати до нього в гості. Це була чудова нагода відвідати таку країну. Щоправда, довелось шукати квитки туди і назад, оскільки автобусом з України дорога коштувала 150 євро в один бік.
Мені вдалось прокласти маршрут таким чином, що з пересадками дорога обійшлась у 25 євро в один бік, тобто я зекономив 250 євро. З Коломиї добирався до Львова, зі Львова до Варшави, з Варшави до Гданська, а вже з Гданська полетів в Берген за 9 з половиною євро. Так, пересадок було багато, проте, зекономивши, я зміг побачити набагато більше.
В Ісландії мене зацікавила природа. Коли я побачив музей Ватикану у Римі, то зрозумів, що більше нічого зі створеного людиною мене не здивує. Так сталося і з Ісландією. Існує така цікава думка, що цю країну варто подивитись в кінці своїх мандрів по світу, оскільки після неї вас уже нічого не здивує. На острові живе триста тисяч людей. А знаєте скільки туристів буває за рік? Мільйон двісті тисяч! Тому, думаю, місцеві трохи недолюблюють приїжджих. Я думав, що взагалі не побачу ні одного місцевого, але все ж пощастило зустріти молодь у національних костюмах, які святкували закінчення навчання. В цілому, досить спокійні, культурні люди. Сама Ісландія, як казка. До речі, усі сцени зі Стіни серіалу “Гра престолів” зняті саме там.
– З якими труднощами зіткнулись в Ісландії?
– Найважче було переносити погоду. В моменті міг здійнятись крижаний вітер неймовірної сили, а через 15 хвилин різко припинявся. Таке могло траплятись по декілька разів на день. Місцевим іноді доводиться покидати острів через діючі вулкани. Через них декілька разів населення ледь повністю не вимерло. Мені пощастило, тікати не довелось.
– Розкажіть про кумедні випадки під час подорожей.
– Я не їм ананаси. Якось я купався на одному пляжі і трапився раптовий приплив. Усі мої речі намокли: камера, картки, гроші… Усе, одним словом. Тож, поки я чекав грошового переказу з України, декілька днів довелось харчуватись найдешевшими ананасами.
А у 2008 році, коли була всесвітня економічна криза, тоді я був у Китаї, намагався якось зняти кошти в банкоматі і не зміг. Через кризу у ті дні банки готівку не видавали, тож я був змушений красти мандарини по садах, щоб прогодуватися.
– То яка країна найбільше вплинула на Вас?
– Все ж таки Китай. Коли туди потрапляєш, здається, що ти побував на іншій планеті. Знову ж таки, найкраща робота це в Китаї через те, що ви європеєць і до вас відповідно дуже добре ставляться. А найгірше працювати в Америці, бо там українців сприймають як дешеву робочу силу. Важче хіба що мексиканцям.
– Що порадите початківцям, які тільки починають подорожувати, як зробити це економно?
– Перш за все, потрібно прочитати про традиції країни, звичаї мешканців, щоб не потрапити у халепу. Також після довгої дороги варто одразу піти в готель відпочити, поспати. На центральних вулицях і площах багато аферистів, які якраз намагаються “розвести” туристів на розваги, випивку та їжу. Дезорієнтованих та втомлених з дороги людей набагато легше обманути.
Також, перед поїздкою я бронюю якийсь хостел, а коли приїжджаю, то вже орієнтуюся на місці, чи підходить він мені, чи варто шукати щось інше. У хостелі зазвичай можна готувати самому, а це економія на харчуванні. Якщо все ж умови мене не влаштовують, я гуляю по місту, шукаю готелі, беру у них візитку, записую ціни за номери, а вже увечері, в хостелі обираю оптимальний варіант. В деяких країнах, особливо азіатських, можна ще й поторгуватися і зменшити ціну за проживання.
А ще, під час подорожі я зрозумів, що за кордоном може бути дешевше, ніж в Україні. Тому якщо відпочинок займає більше п’яти днів, я їду за кордон, бо в Україні дуже дорого. Взагалі я веду особистий відеоблог, де детально ділюсь усіма нюансами та секретами економних подорожей.
– А як Ви почали фотографувати?
– У дитинстві в мене були дві пристрасті – подорожі та фотографія. Коли я витягував кудись друзів, ми завжди фотографувалися, і я старався на наступний день принести вже готові фотографії у школу. Дуже любив момент проявлення плівки.
– Що більше подобається цифрова фотографія чи плівкова?
– Цифрова дає більше можливостей, ти можеш зробити сотні кадрів і вибрати найкращий. Також я захоплююся фотографією зірок, тому і ціную цифрову фотографію, вона надає можливість зробити чудові кадри. Зате плівка примушувала цінувати кожен кадр. Тоді було якось цікавіше.
– А в якому жанрі найбільше подобається фотографувати?
– Нічне небо. Тут потрібне неабияке терпіння.
Ось, наприклад, нещодавно я фотографував зорепад Персеїди. Для початку шукав локацію, звідки зорепад було б найкраще видно. Щотижня я здійснюю пішу прогулянку і таким чином підшукую майбутню локацію для фото. Вибравши місце, я почав готуватись до зйомок. Щоб вийшов хороший кадр, потрібно усі налаштування зробити вручну, тобто витримка, діафрагма, світлочутливість – усе це я налаштовував самостійно, оскільки кожна з них окремо не може зробити хороший кадр, їх треба грамотно поєднати. А далі довелось чекати. У мене фотоапарат на пульті і через кожні 10 секунд я сидів і клацав. Так упіймався хороший момент. Мені навіть вдалось зафіксувати зоряний пил, а це досить рідкісне явище.
– Є у Вас ще якісь хобі?
– Люблю сплавлятись по Дністрі на човнах. А ще нещодавно навчився грати на ірландській флейті. Також вмію трохи грати на дримбі.
– Бувають творчі кризи? Як з ними боретесь?
– Раз на півроку я їду кудись за кордон, щоб скинути весь негатив, який накопичується.
– І традиційні питання Чаювання: якби Ви потрапили на безлюдний острів, то вижили би?
– Якби була прісна вода та фруктові дерева то вижив би.
– А якби у Вас була суперздібність, якою вона була би?
– Літати. Щоб не було потреби у візах, я міг спокійно подорожувати, не стояти в чергах на кордоні.
– Які у Вас плани на майбутнє?
– Планую відкрити свою фотостудію. Ну, і побачити пінгвінів у їх звичному середовищі життя!
За інтерв’ю подякувала Яна Букреєва
Фото: Архів Володимира Пернеровського та фотограф медіа-ресурсу “Глузд” Лука Суслов
Локація: Sushi House: м. Коломия, вул. С. Бандери 53 В. Контактний номер: 0636278547
