24-31 жовтня триватиме Всесвітній тиждень медійної та інформаційної грамотності, співорганізаторами якого 2021-го є ЮНЕСКО та Південна Африка. Цьогорічна тема — “Медійна та інформаційна грамотність для суспільного блага” (Media and Information Literacy for the public good).Із цього приводу Глузд разом з експертами із фактчеку, засновником та керівником фактчек-проєкту “БезБрехні”, медіаекспертом Олександром Гороховським та заступницею керівника проєкту “VoxCheck” Світланою Сліпченко, створив для вас інструкцію з безпечного споживання інформації та розпізнавання фейків і шахрайських повідомлень.
Що таке фактченкінг?
Це перевірка фактів та тверджень на точність та правдивість. Якщо колись здебільшого ним користувалися медійники, то в сучасному світі аналізувати має кожен.
Олександр Гороховський вважає, що фактчекінг тепер набуває різних форм і ми можемо говорити про так званий лайтовий фактчекінг, який можуть брати на озброєння всі.
Із чого почати перевірку?
Експерти розповіли нам, що для початку треба навчитися піддавати сумніву інформацію, яку отримуєш. Якщо людина керується фразами на кшталт “Я чув(ла) по телевізору”, ”Сказали друзі”, то нею, відповідно, легше маніпулювати.
За словами заступниці керівника проєкту “VoxCheck” Світлани Сліпченко, звичку перевіряти інформацію можна виробити, так само як чистити зуби та робити ранкову зарядку. Спочатку це буде важко, але згодом дуже цікаво.
Якщо складно працювати з першоджерелами, то варто хоча б порівнювати інформацію в різних медіа. Згодом можна сформувати власний перелік якісних джерел інформації.
Тут можна провести аналогію із харчуванням: якщо споживаєш здорову, якісну їжу, то почуваєшся добре, якщо ж фаст-фуд — почуваєшся гірше. Якщо ти читаєш якісні новини, не віриш фейкам і чуткам, то можеш приймати більш коректні рішення.
Сім разів перевір, один раз пошир
Про інформацію у фейсбуці, інстаграмі, вайбері чи телеграмі Світлана Сліпченко каже так: “Сім разів перевір, один раз пошир”.
“Але тут може бути багато варіацій того, яка новина перед вами і що з нею робити. У соціальних мережах важливо відділяти факти від думок. Якщо ти знайшов / знайшла першоджерело та виявили, що факти або неправдиві, або викривлені, — не поширюй цієї новини. А якщо хочеш нею поділитися, то зазнач, що вона некоректна”, — радить Світлана Сліпченко.
Якщо ніколи цього не робив(ла) — спробуй
Як окремий підвид фейків заступниця керівника проєкту “VoxCheck” виділяє яскраві фото відомих людей і цитати, які нібито їм належать. Такі картинки збирають тисячі поширень.
“Через специфіку українського фейсбуку, частина користувачів веде сторінку російською мовою. І тут проблема, адже частина фейків перетинається з іншими пострадянськими країнами, де теж спілкуються російською. Дуже часто звідти приходять ці картинки. Цитати, які перевіряла наша організація, відомим людям не належать. Зазвичай вислови із життєвими порадами люблять приписувати покійним Зігмунду Фрейду, Адаму Сміту та ін. Ми пишемо в закордонні музеї, які присвячені їхній роботі, звісно, кожна людина цього робити не буде, але перевірити в гуглі можуть усі”, — розповідає Світлана Сліпченко.
Сумнівні фото чи яскраві картинки можна легко перевірити за допомогою Google Images.
“Якщо ніколи цього не робив(ла) — спробуй. Це дуже цікаво досліджувати”, — додає експертка.
Варіантів для дезінформування безліч
Олександр Гороховський разом з колегами фактчек-проєкту “БезБрехні” досліджував чати: батьківські, робочі, ОСББ, для людей зі спільними захопленнями, адже поширення дезінформації дуже часто відбувається через них. Особливо це було помітно на піку пандемії.
“У чому небезпека? Високий рівень довіри, адже чат закритий і тут ми знаємо всіх, тобто інформацію повідомила “своя” людина.
Щодо телеграму, то там є популярні групи різних медіа, громадських рухів. Під час передвиборчої кампанії телеграм у регіонах часто використовували як потужний канал дезінформації. Для ефекту справжності створювали спеціальні канали зі штучними користувачами, вигаданими новинами. Там здійснювали масове дезінформування, а через кілька днів канал видаляли”, — каже Світлана Сліпченко.
Експертка Світлана Сліпченко каже, що анонімні телеграм-канали зазвичай фінансують чи курують з Росії. Вони дезінформують, щоб підірвати довіру українців до влади.
Щодо вайберу, то тут поширені фейки з аферами та шахрайствами, які ховаються за хорошими намірами.
«Ми нещодавно з колегами зловили сторінку, де розігрували призи нібито від “Епіцентру”, але насправді шахраї так виманювали персональні дані, які мінімум для спамової розсилки на пошту, а в гіршому разі — щоб виманити дані банківських рахунків. Окрім цього, є ще один поширений спосіб: викликати емоції, залякувати. Я мала справу із шахраями, які називають себе службою безпеки нацбанку і просять дані банківської картки, щоб її не заблокували. Поширені й повідомлення начебто від сина чи доньки, які пишуть “Мамо, я потрапив в аварію, терміново перерахуй мені гроші”. Людина від страху навіть не розуміє, що це не її дитина», — каже Світлана Сліпченко.
Поради від медіаексперта Олександра Гороховського
1. Не поширювати сумнівної інформації, адже фейки та дезінформація живуть доти, доки їх активно поширюють.
2. Звертати увагу на заголовок, немає значення, де ви бачите інформацію, чи то в соціальній мережі, чи то на сайті. Якщо заголовок викликає негативні емоції чи у вас виникає штучний інтерес до цієї новини — варто зупинитися й запитати себе: що мені хочуть сказати? Якщо відповіді немає — найімовірніше, це дезінформація.
3. Привчати себе хоча б до мінімального алгоритму перевірки інформації: звідки вона до нас “прийшла”, хто її написав (чи є джерела). Це змусить вас замислитися над новиною, а це означає, що почало працювати логічне мислення. Далі можна погуглити та перевірити цю інформацію. Для професійного фактчеку Вікіпедія не є достовірним джерелом, але для побутового можна використовувати. Принаймні там можна перевірити назву, географічну приналежність, трактування якогось поняття, прізвище, дату.
Звичку перевіряти інформацію можна виробити
Щоб не потрапити на гачок шахраїв, заступниця керівника проєкту “VoxCheck” Світлана Сліпченко радить:
- переходити на офіційні сторінки магазинів і перевіряти, чи організовують акції.
- коли це телефонний дзвінок, то класти слухавку, трохи заспокоїтися і зателефонувати до людини, від імені якої представилися шахраї.
- пам’ятати, що працівники банку НІКОЛИ не мають запитувати дані вашої картки. Узагалі телефоном нікому цього не казати.
Де прокачати скіли?
Втомилися від інтернет-фейків, маніпуляцій ЗМІ та брехні політиків? Хочете навчитися відрізняти брехню від правди в новинах, дописах у фейсбуці та відео на ютубі? Не знаєте, яким ЗМІ та експертам довіряти? Глузд зробив добірку онлайн-курсів та корисних ресурсів з медіаграмотності:
1. Національний проєкт з медіаграмотності “Фільтр”.
2. Онлайн-курс від VoxCheck та EdEra “Фактчек: Довіряй-перевіряй”.
3. Конференція про фактчекінг від 150 спікерів із 40 країн (англійською).
4. Навчальний курс медіаграмотності.
5. Інструменти з медіаграмотності від StopFake.
6. Навчальний курс, присвячений медіаграмотності, від відомого політолога, викладача, автора досліджень гібридної війни Євгена Магди.
7. Курс від ініціативи “Як не стати овочем”.
8. Онлайн-курс “Новинна грамотність” від Детектор Медіа, спрямований на поширення медіаграмотності серед населення в умовах воєнного конфлікту та розрахований на широке коло користувачів.
9. Курс з медіаграмотності для освітян.
10. Дистанційний курс “Як розуміти соціальні мережі”. Лекції будуть цікаві всім, хто не уявляє своє життя без інтернету. Курс дасть розуміння онлайн-спілкування та допоможе набути навички ефективної роботи в соціальних мережах:
11. Проєкт “БезБрехні”.
12. Інформаційна кампанія “По той бік новин”.
13. По той бік пандемії — платформа, на якій оперативно перевіряють інформацію та спростовують фейки про коронавірус.
14. Проєкт StopFake.
15. Проєкт Fake X, що протидіє фейкам та дезінформації.
16. Гра “Медіаграмотна місія” від IREX. Дає змогу перевірити свої знання та навички з медіаграмотності та критичного мислення, а також покращити їх в ігровій формі.
17. Мультимедійний онлайн-посібник “МедіаДрайвер” від Детектор Медіа.
18. Практичний посібник “Медіакомпас: путівник професійного журналіста” від Інституту масової інформації.
Коли читаєш новину, аналізуй її, не довіряй усьому написаному. Знаходь певні маркери, які допоможуть відрізнити правдиву інформацію від фейків і маніпуляції.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety.
Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.
Журналістка: Ілона Шевченко
Ілюстраторка: Аіжан ШаршанбаєваДизайнерка: Яна Букреєва
Текст для ілюстрацій: Оленка Гелетюк
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.
