Кулуари ветеринарної клініки

Маленьке няшне чудо, яке відчуває ваш біль та часто тулиться і пеститься до свого хазяїна, а взимку, ще й гріє. Так, я про кішку. Напевно, на всій планеті тільки відсотки 3 не люблять оцю няшність. Я більше, як впевнена, що основна частина наших читачів мають домашніх улюбленців.

Але це аж ніяк не означає, що у кішечок ніколи нічого не болить. Якою б милою тварина не була, вона – живий організм і теж відчуває біль.

Для того, щоб дізнатись, як позбавляють болі наших домашніх улюбленців, редакція Глуzду проведе день в закладі, де роблять маніпуляції різної складності і допомагають тваринам долати біль у ветеринарній клініці.

Мій ранок розпочався із приємного спілкування з власником закладу паном Михайлом. Я проведу сьогодні увесь день у його клініці для друзів наших менших. Пан Михайло став ветеринаром за рекомендацією свого дідуся. Сам дідусь любив тварин, та надавав їм допомогу, але не був спеціалістом у цьому, швидше любителем. Спочатку пан Михайло не бачив себе у цій професії, та коли провчився декілька років і спробував теорію на практиці, «зловив смак професії» і вже чітко вирішив що робитиме далі.

До підбору персоналу він  був дуже вимогливий, тому ветеринари, які зараз працюють у клініці пройшли найретельніший відбір.

Отримавши вказівки від спеціаліста, я відправилась на робоче місце, там мене тепло зустріли Дмитро, Еліза та Валентина – ветеренари клініки, де я сьогодні проведу день.

На робочому місці я побачила пекінеса Лакі та його схвильованих власників, собаці вже поставили діагноз. Господарі Лакі були шоковані від того, що  мало відбуватися далі – видалення очного яблука (чимало пекінесів із цим стикаються через специфічну будову очей (вони у них випуклі). Мені дозволили потримати собаку, під час того, як кололи анестезію. Коли Лакі солодко заснув, його перенесли в операційну і лікарі Михайло та Дмитро приступили до операції. Після її закінчення, отримавши вказівки щодо подальшого лікування, господарі забрали улюбленця додому.

Життя у клініці вирує, тому вже після того,як Лакі покинув стіни закладу сталася наступна подія: нашим пацієнтом мав стати собака Ральф. Поки сестра його власниці розповідала про стан тварини та те, що трапилося із собакою, він помер в багажному відділені автомобіля. Господарі лікували декілька днів його вдома і  це призвело до невтішних результатів.

Під впливом емоцій від пацієнта, зустріч з яким так і не відбулась, я відправилася  до лабрадора Амура, якого Валентина вже пригощала смаколиками. Він також прийшов на плановий огляд. Непосида ледь дозволив ввести вакцину і завершити процедуру.

Оскільки у вихідні дні клініка працює до 15:00, шотландець Рей був нашим останнім пацієнтом на сьогодні. Власниця пухнастика турботливим голосом розповіла, що Рея болять лапки, він кульгає. Після обстеження, пан Дмитро побачив кігтики, які вросли в лапку. Проблему виявили вчасно, тому це не викликало серйозної загрози здоров’ю тварини. Ми успішно видалили дефекти, тим самим позбавили кота від дискомфорту і відправили його додому.

Зважаючи на те, що улюбленці є майже в кожному домі, то брак спеціалістів цієї галузі видно неозброєним оком. Більшість скептично ставляться до цієї професії і не вважають її важливою. Проте, допомагаючи весь день команді справжніх професіоналів, я була  вражена ставленням лікарів до тварин. Тендітна дівчина Еліза виглядає сміливою у роботі із масивними собаками, а кримезний хлопець Дмитро – дуже милим із малими кошенятами.

Я радію з того, що хоча б чимось змогла допомогти, втомленим від болю, тваринам.

Занурена в роздуми про фах, який випробувала на собі, із легкістю покидаю клініку. Мені тут сподобалося, надто вже затишно в цих стінах.

Праця людей, з яким я розділила день є титанічною і заслуговує найвищої оцінки.

 

Андріана Ковальчук