Марта Лешак: «Відмазка «я з Коломиї й не можу нічого досягти» не пройде»

Проект реалізований за підтримки Sushi House

Марта Лешак ходить у бібліотеку, щоб працювати. Ні, вона не бібліотекарка. Марта — художниця-ілюстраторка. Свого часу вивчала графічний дизайн у Львівському політехнічному національному університеті. Після закінчення вишу дівчина залишилася жити у Львові та потрапила на роботу в рекламне агентство Green Penguin Media, де працювала над розробкою «Книга-мандрівка. Україна» — оригінальної книги про непересічні факти про Україну, а згодом і роликів на основі книги. Більше про себе, книгу та фріланс коломиянка розповіла Глуzду в Чаюванні:

– Марто, розкажи, як ти стала ілюстраторкою?

– У мене диплом графічного дизайнера. Ще в Коломиї ходила в художню школу. Малювання в мене виходило найкраще, це те, що мені найбільше подобалося. Тому вирішила поступати на дизайнера інтер’єру, проте на четвертому курсі зрозуміла, що проектування це таки не моє, і краще я буду малювати. Відтоді я почала займатися ілюстрацією.

– Як батьки поставилися до твого вибору?

– В усіх захопленнях, бажаннях та починаннях мене дуже підтримували батьки. Я дуже їм за це вдячна, адже, значною мірою, я зараз там, де є, саме завдяки їм. Саме їхні поштовхи та підтримка допомагали мені.

– А як ти потрапила в Green Penguin Media?

– Я тоді вступала в магістратуру, роботу, у принципі, не шукала, однак у мене вже було портфоліо на сайті Behance, і в рекламній агенції побачили мій дипломний проект із четвертого курсу. Вони запропонували мені розробляти для них незначні роботи по дизайну. Це була моя перша робота, і вона дала хороший поштовх для розуміння цієї спеціальності. Пізніше мені почали доручати працювати над значно цікавішими проектами. Так я стала ілюстраторкою.

– Розкажи більше про історію виникнення Книги-мандрівки.

– Ідея виникла в Ірини Тараненко, яка була однією з моїх керівниць. Їй потрапила до рук англомовна книга про якусь країну. Тоді якраз почався бум на схожі видання. Суть була в тому, щоби подати інформацію не заїжджено, гарно обіграти та подати цікаві історичні факти, красиво все проілюструвати. Спочатку ми зробили книгу для Казахстану. Це був персональний проект власниці компанії. Тоді з’явилася мрія зробити щось схоже для України. Усе це була ініціатива дівчат, вони вірили у проект і вклали багато зусиль та ресурсів у нього.

Ми довго працювали над концепцією, у кожного з команди браузер був заповнений історичними закладками. Я особисто надихалася музеями. Згодом у дівчат виникла ідея «оживити» книгу, зробити мультиплікаційні ролики. Мене закликали долучитися вже після того, як я перестала у них працювати. Аніматори тоді працювали паралельно з ілюстраторами, бо часу було дуже мало.

– То ти зараз на фрілансі?

– Я вже рік так працюю. Після виходу книги я зрозуміла, що ритм, у якому ми працювали, мені не підходить. Зараз дійшла до того, що намагаюся брати замовлення, з якими мені буде цікаво працювати, і відмовляюся від тих, які не хочеться робити.

– Можеш дати кілька порад фрілансерам-початківцям?

– Мені особисто приємніше працювати з іноземними замовниками, бо у них є культура співпраці, ділової поведінки й таке інше. В українців таке рідше зустрінеш. Але в будь-якому випадку краще брати передоплату або оплату за кожен етап роботи, тобто зробила ескіз — тобі заплатили, зробила наступну частину роботи — заплатили. На жаль, бувають ситуації, коли здаєш замовлення, а замовник пропадає, не заплативши. Головне правило — не відправляти готовий файл, поки не отримаєш гроші. Ще бувають замовники, які просто ґвалтують твій мозок. Це, як на мене, найгірше, що може бути. Тобто передоплату ти вже взяв, і що б ти не зробив, тобі просто виносять мозок, бо треба все переробляти так, як того хоче замовник. Інколи доводиться малювати таку дикість, що аж самому не віриться, що таке можливо.

– А де ти черпаєш натхнення?

– У мене був такий етап у житті, коли я працювала суто як графічний дизайнер і вважала, що натхнення це дуже непрофесійно. Якщо ти професіонал, і тобі прийшло завдання, то ти маєш сісти та почати працювати. Зараз я від цього дуже далеко відійшла, стараюся малювати тільки ілюстрацію. У мене зараз нова любов — абстрактний живопис. Я зрозуміла, що можу себе відпустити, тобто в мене немає рамок, я на фрілансі, наді мною немає безпосередніх начальників. Я собі просто кайфую. Тож зараз натхнення шукаю для різних речей по-різному. Наприклад, для живопису стараюся більше візуально все охоплювати.

Я взагалі дуже «візуальна» людина, на слух погано сприймаю, мені потрібно побачити, щоб відчути та зрозуміти. Тому для живопису надихаюся промисловим дизайном і дизайном інтер’єрів та меблів. Для ілюстрації — це спілкування з людьми, а ще фільми, тобто має бути щось, що дає мені багато вражень, емоцій. Усе, що мене хвилює, виливається в ілюстрацію.

– Чи надихає тебе перегляд мультиків?

– О, мультики — це любов! Особливо виробництва Pixar. Обожнюю їх усіх. А ще студія Cartoon Saloon, у них є анімаційне фентезі «Пісня моря». Там шикарна ручна графіка. До речі, їхні мультики теж дуже впливали на стилістику Книжки-мандрівки, оскільки на той час, коли я малювала персонажів, то якраз «сиділа» на цих мультиках. А щодо фільмів, то обожнюю фентезі. Фільми Marvel теж люблю. Проте це швидше розвага, кіно мене не так надихає. Хоча є два фільми, які мене нещодавно дуже вразили. Це «Богемна рапсодія» та «Зелена книга». Після їх перегляду мене розривали емоції й хотілося багато малювати.

– Можеш назвати свій улюблений мультик?

– Перше, що спадає на думку, — «Вартовий місяця».

– Що б ти порадила ілюстраторам-початківцям?

– Усе починається з Інтернету, тобто відмазка «я з Коломиї й не можу нічого досягти» тут не пройде. Зараз найбільш популярні онлайн портфоліо. Тому, насамперед, потрібно зробити собі якісне портфоліо на тому ж Behance. Ще раджу їздити на всі можливі заходи, що стосуються дизайну та ілюстрації, щоби мати можливість поспілкуватися з іншими такими ж творчими людьми та отримати нові знання. До прикладу, у Франківську це Design Village. Обожнюю туди їздити. Також раджу щодня заходити в Pinterest, там дуже багато творчих особистостей, роботами яких можна надихатися.

– Ти подорожуєш?

– Намагаюся. Дуже хочеться багато подорожувати. Їздила по програмі «Work and Travel» в США, це була моя перша поїздка за кордон. У Європі була в багатьох країнах. Обожнюю їздити в Польщу, дуже люблю їх графічний дизайн. Польські плакати — це просто щось.

Намагаюся підлаштовувати свої поїздки під якийсь тематичні заходи. Хочу поїхати в Болонью на ярмарку ілюстрації дитячих книг. Це одна з найбільших ярмарків Європи, я вже її відвідувала. Там декілька павільйонів крутої графіки. Ти маєш можливість ходити, торкатися, дивитися на друковану продукцію. Обожнюю це! Поїхати на схожий захід — це дуже хороший поштовх працювати.

Усі свої поїздки я планую сама. Турфірми це не моє. Набагато цікавіше й дешевше зробити все самостійно.

– Любиш читати?

– Люблю. Мене колись пригоди Гаррі Поттера підсадили на читання. Зараз намагаюся перечитувати класику, щоби зрозуміти, чому вона стала класикою. Не люблю модерністів. Колись читала багато профільної літератури з дизайну, мистецтва, тайм-менеджменту. Творчій людині важко розпланувати свій час, ще й коли ти на фрілансі. Я просто виробила для себе звичку ходити в бібліотеку УКУ (до речі, дуже крута бібліотека у Львові), і там мені вдається зробити все. Іти туди годину, але я йду, бо знаю, що там я зроблю все, що маю зробити.

– Як тобі більше подобається працювати: на графічному планшеті чи з допомогою фарб та олівців?

– У мене це відбувається періодами, хоча я знаю, що у всіх ілюстраторів є така фішка. Коли я вчилася в університеті, то спочатку нас вчили малювати все вручну. Нам це здавалося допотопним заняттям. Агов! На вулиці XXI століття!

Після університету, звичайно, що я працювала тільки з програмами, а тоді настав такий момент, коли вже не могла дивитися в монітор і зрозуміла, що хочу робити щось руками. Тоді я брала в руки пензель, пластилін або глину, просто щоби відчути дотик того, що роблю. Зараз я дуже багато працюю руками. Підсіла на колаж, купую кольоровий папір і просто експериментую.

– Як ти борешся з емоційними вигораннями?

– Гори. Це топчик у моєму списку. Поки ти йдеш, у тебе дуже багато часу, щоби подумати. До речі, у горах у мене дуже багато всяких візуальних образів з’являлося, тож, коли приходила додому, відразу починала їх замальовувати. Якось нещодавно в мене було вигорання. Я просто поїхала на три дні в Краків. Звідти я приїхала вже перезавантажена та заряджена енергією. Іноді потрібно просто змінити оточення.

– У тебе є якісь хобі?

– Насправді моя робота — це і є хобі. Що б я не робила, усе якось пов’язане з моєю діяльністю. Хіба от мрію ще навчитися шити.

– Які твої плани на майбутнє?

– В ідеалі це не мати замовників, а продавати те, що роблю я й те, що йде в мене зсередини. Хочу свободи. Картинка в голові не дає зупинятися й щоранку піднімає мене з ліжка і примушує йти працювати.

– А тепер традиційні питання Чаювання. Ти б вижила на безлюдному острові?

– Залежно, яка б там була флора і фауна. Якби я знала, що це можна їсти, то, у принципі, я думаю, що вижила б.

– Якби в тебе була суперсила, якою вона була б?

– Літати. Я в дитинстві мріяла літати на мітлі. Моїм улюбленим персонажем була Баба Яга, тому, коли в школі перед новорічним святом роздавали ролі, й всі дівчатка вибирали ролі сніжинок, я була перша і єдина, хто біг по роль відьми. Моя мама тоді пошила мені шикарний костюм. Мабуть, таким чином я бунтувала проти стереотипів суспільства.

За інтерв’ю подякувала Яна Букреєва

Фото: Оксана Санагурська

Локація: Sushi House: м. Коломия, вул. С. Бандери 53 В. Контактний номер: 0636278547