Наперекір упередженням

Наталя Бабинюк зовні дуже тендітна, проте вже з перших рухів тіла видно, що вона власниця залізної волі і твердого характеру. Молода мама не тільки має свою школу танців, а й першою почала викладати в Коломиї такі види танців, як стрип-пластика, поул денс, екзотік та повітряну гімнастику. Як коломияни сприйняли такі прогресивні зміни у викладанні хореографіії, які труднощі спіткали викладачку та чому у неї все вийшло, вона ділиться ексклюзивно з Глуzдом:

– Наталю, коли розпочалося знайомство з танцями?

– Уперше мама відвела мене на танці у 6 років. То все через садок (сміється): коли у нас були заняття з танців, я завжди спочатку проходила по колу, всіх поправляла, ставила, як треба, і тільки тоді сама займала своє місце. Тож, моїй мамі порадили записати мене на танці. Мене відвели в Народний дім до Демків Дани Петрівни. Досі усе так добре пам’ятаю: заходжу, всі діти біля станка, дивлюсь на них, вони всі великі, а я мала. Вийшла звідти плачучи, сказала, що займатись не буду. Мама не стала мене  примушувати чи впрошувати. Може, і добре, що так зробила, бо могла і бажання відбити. Я ось завжди говорю батькам: не примушуйте дітей, не всі хочуть бути танцюристами, або ж просто ще до цього не готові.

З п’ятого класу і до закінчення школи танцювала в шкільному хореографічному гуртку. Тоді поступила в Коломийський педагогічний коледж на факультет початкового навчання та хореографії. Там познайомилась з Тетяною Павлюк, керівником театру сучасного танцю  “Ерідан”. Вона викладала у педколеджі і запропонувала мені танцювати у своєму колективі. Ця неймовірна жінка навчила мене багатьох речей. Саме їй, як хорошому вчителю та наставнику, я завдячую частиною успіху. Спочатку я займалась у її сестри Олени у підготовчій групі майже 2 роки, а тоді перейшла у старшу. Так все й закрутилося.

– Коли ж почала викладати самостійно?

– Тетяна Павлюк переїхала в Київ, і я вирішила спробувати власні сили. Мені на той момент було 21. Мені подобалось.  А тоді народилася моя Саша, одразу за нею – Гнат, довелось піти у декрет. Однак мені вдома було нудно і я вирішила повернутись до викладання. Коли Гнату виповнилось 10 місяців, я знайшла приміщення у ФСК “Локомотив”, де пропрацювала рік. Тоді змінила приміщення, у ньому працювала два роки, паралельно вела заняття ще в одному залі та Народному домі.

 Чи не було страшно впроваджувати у Коломиї стрип-пластику та поул денс?

– Не було, бо я просто танцюю, а хто мене підтримує – той приєднається. Я більше переживала за те, чи дівчата будуть ходити. Багато хто з моїх знайомих дівчат просили, щоб я почала викладати щось таке нестандартне та цікаве. У Коломиї такого не було, а я подумала чому б і ні. Спочатку до мене ходило дві-три дівчини. Потім група збільшилася до десяти. Коли я перейшла з “Локомотиву” в інше приміщення, почало ходити так багато жінок, що довелось поділити їх на дві групи. І ось якось ми з дівчатами поїхали на конкурс до Буковелю. Відео нашого виступу, яке з’явилося згодом, викликало неймовірний ажіотаж, особливо серед чоловіків, які стверджували, що ми ледь не розпустою займаємося. Ну, а якщо включити телевізор і подивитися сучасні відео кліпи? Ми в порівнянні танцюємо дуже ще скромно. Якщо чесно, то, перемикаючи канали, мені страшно, на чому мають рости наші діти. Я викладаю ці танці якраз для  того, щоб дати жінці впевненість у собі. Кожен чоловік хоче, щоб його жінка була для нього різноманітна у всьому. Жінки приходять до мене і позбавляються комплексів, починають почуватися впевнено. Що там приховувати, і шлюб урізноманітнюється! До речі, коли були негативні відгуки про наш виступ у Буковелі, чоловіки писали, мовляв, як має почуватись мій чоловік, коли його жінка так танцює. На що мій Вася відповів: “Ви собі навіть не уявляєте, який я задоволений! Я тільки “за”!” Що я можу сказати… Люди різні, одні зрозуміють, інші – ні. Ходи по воді, а люди скажуть: “Дивись, навіть літати не вміє!”

– А не виникало бажання все кинути?

– У всіх бувають важкі дні. Коли народила свою старшу доньку Сашу, виникли певні нюанси, які примусили мене задуматись: “Навіщо все це?”. Я вирішила махнути рукою на танці і сидіти в декреті. Потім, майже одразу, завагітніла вдруге і народила Гната. Проте, любов до танців взяла гору і я повернулась до викладання. Коли відкрила свою школу, у перші три місяці, було дуже важко і я  думала, чи не варто все лишити? Але надто велика відповідальність. Я розумію, що не маю права здатись на півдорозі.

– То як виникла ідея створити власну школу?

– Я розривалась між трьох залів, до того ж я розуміла, що потрібно розвиватись. Мене зацікавила повітряна гімнастика, такого напрямку теж у Коломиї не було. Багато хто з друзів та учениць питали, коли ж я нарешті відкрию свою школу. Тож я вирішила ризикнути.

– Ти казала, що перші три місяці було важко. З якими саме труднощами зіткнулась?

– Я проходила навчання по полотнах у Львові, дівчата, які на той час допомагали з викладанням, мали багато своєї роботи. Окрім того, народилась моя молодшенька Рената, яка була на грудному вигодовуванні. Чоловікові доводилось інколи привозити її на роботу, щоб я могла її погодувати. Та і троє малих дітей – це  не так просто. Ну, і звичайно, як справжня дівчинка, я не оцінила реально усю складність та відповідальність власної справи. Коли ти працюєш на когось тебе не обходять нюанси, які вирішують власники. А тут я з цим зіштовхнулась. І оплата оренди, і ремонт, і комунальні послуги, і закупівля обладнання, і зарплата працівникам, і навчання для підвищення кваліфікації. Я б із задоволенням взяла помічників, проте важко знайти людей у Коломиї, які готові навчати повітряній гімнастиці. Хореографів знайти легко, а таких спеціалістів, як мені треба – майже неможливо.

 Які напрямки танців викладаються у твоїй школі?

– У школі є хореографія для дітей від трьох років, хореографія для старших дітей, повітряна гімнастика, брейк данс; для дорослих стрип пластика, екзотік (поул денс), тверк, також повітряна гімнастика, було декілька занять з бачати, можливо, з вересня запустимо курс повним ходом, в планах ще зумба.

– Окрім нестандартності самих видів танців, чим ще оригінальна твоя школа?

– У нас немає заборони на дітей. Як мама, я розумію, що інколи жінкам нема на кого залишити дітей, особливо, коли вона  в декреті, а займатися хочеться. У залі є куток з іграшками, де дитина може провести час. У планах зробити повноцінну відокремлену зону для дітей, щоб за дітьми наглядали та з користю проводили з ними час, поки мами займаються.

Чоловік не ревнує тебе до успіху?

– Абсолютно не ревнує! Тільки інколи нервується (сміється). У нього плаваючий графік роботи, тому інколи не може наглядати за дітьми, а мені в цей час якраз на роботу треба. Проте, саме він підтримав мене з відкриттям школи, адже хто краще підтримає жінку, як не її чоловік? Він завжди радіє моїм успіхам.

– То як ти все встигаєш: школа, чоловік, троє дітей?

– О, всі мене про це питають! (сміється) Мені допомагає чоловік, як з дітьми, так і з побутом. Деколи беру дітей з собою на роботу, ще дуже допомагає моя бабуся, тобто прабабуся для дітей. Вони її дуже люблять і з задоволенням залишаються з нею. Проте, інколи буває важко, оскільки то в чоловіка не виходить, то в бабусь та дідусів, і у мене багато справ. Але якось встигаю! З чоловіком у нас правило: у п’ятницю ми завжди залишаємось удвох. Дітей віддаємо батькам в цей день. А вихідні обов’язково сімейні, їх ми проводимо всі разом.

– Відкрий секрет: як при такій зайнятості та трьох дітях тобі вдається так гарно виглядати?  

–  Віриш чи ні, але це гени. Мій тато худорлявої статури, у 60 років він досі у хорошій фізичній формі. По ньому не скажеш, що йому стільки років. А я вдалась у нього. Ну, і ритм мого життя дається взнаки, при такому темпі важко не бути у формі. Хоча в якийсь період я мріяла поправитись, настільки худою стала: самі кості і шкіра. Не люблю бути надто худою, вважаю, в жінки має бути апетитна фігура.

А які плани на майбутнє?

– У мене було багато планів стосовно літа, проте підвела погода. Я планувала провести показові виступи на відкритому повітрі, однак наші зливи категорично проти (сміється). Коли погода покращиться, то обов’язково проведу. Наразі проводжу літній танцювальний табір для дітей. Перша зміна закінчилась, тепер набираю другу. Взагалі планів багато, проте не хочу їх розголошувати. Якщо вже щось не вийде, то не хочу здатись багатослівною.

 

За інтерв’ю подякувала Яна Букреєва

Фото: Фотостудія «Zebra Photos»: м. Коломия, вул. Театральна, 35/2. Контактний номер: 050 510 8575

Локація: Fun Coffee: м. Коломия, площа Ринок, 2. Контактний номер: 063 990 997