Як тільки в Києві немає дощу, художниця Варвара бере палітру акрилових фарб і вирушає на Майдан, щоб продовжити розпочату роботу: вона розписує протитанкових їжаків. Деколи жінка малює по 6 годин на день. Хоч шалено втомлюється, своїм проєктом задоволена і не планує зупинятися.
…зрозуміла, що хочу навчитися петриківського розпису
Я завжди щось малювала, реалізовувала свої ідеї, але не так часто і багато, як би мені хотілося. Коли закінчила художню школу, почала створювати графічні роботи чорною гелевою ручкою, то була контрастна графіка. Одного разу батьки проїжджали село Петриківка в Дніпропетровській області і там побачили роботи однієї художниці. Коли вони показали їх мені, пробіг мороз по шкірі, я зрозуміла, що хочу навчитися петриківського розпису. Знайшла в Києві студію на Оболоні і там займаюся вже 9 років, це моє хобі. Відтоді я дуже часто використовую петриківську техніку у своїх роботах. Колись малювала більш сучасні речі, тепер протитанкові їжаки розписую класичною петриківкою.
Тут є що захищати
Після широкомасштабного вторгнення я 3 місяці була в Коломиї. Коли повернулася до Києва, то побачила величезну кількість залишків блокпостів і цих їжаків. Одразу подумала, що так може виглядати полотно сучасності: розписуючи їжаків, є шанс продемонструвати українську культуру світові і показати, що тут є що захищати. Річ у тому, що петриківський розпис під охороною ЮНЕСКО як загальновизнане досягнення людства.
Я розпочала проєкт на День Києва. Першого їжака на ВДНГ зробила за пів дня (покривала лише шосту частину планки). Потім узяла перерву, щоб наважитися вийти на Майдан Незалежності. Другого їжака розписую понад 11 днів. Хочу встигнути завершити його до Дня Незалежності і подарувати місту.
Перший протитанковий їжак був з маками: класичний український символ на жовтому тлі. Поряд стояв їжак, пофарбований блакитним, тож вирішила свій покрити жовтими фарбами, так у композиції виглядає, як прапор. Другий, той, що з калиною, має глибший задум: з малюнка зчитується хрест, а для мене Україна несе хрест, виборюючи незалежність, ідентичність та самобутність. Калина — це символ яскравого майбутнього, радості і процвітання України попри будь-які перепони. З іншого боку, це кров, яку ми змушені проливати, захищаючи культуру та цінності держави.
Укріплення впевненості в перемозі
Думала, що це буде цікаво людям, але не мала гадки, що настільки. Підходять, дякують, хтось пропонує допомогу. Ці відгуки надихають мене працювати далі. Відчуваю й бачу, що людям це потрібно, бо війна триває вже доволі довго і виснажує, а моя робота впливає на укріплення впевненості в перемозі.
Дуже хочу реалізувати серію розписаних їжаків на Майдані, чим зараз і займаюся. Також закликаю митців у своїх містах переробляти їжаків на якісь мистецькі об’єкти.
Журналістка: Каміла Чернєцова
Фото: архів героїні
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
