Про [секс]уальність і не тільки

Оля Новак – дружина, мама двох доньок, поетка, засновниця громадської ініціативи “Дівчата творять”, команда якої організовує різні проєкти – від літературного вечора і до сексуальної освіти для батьків та дітей. Про одну з її учасниць ми писали раніше. Поговорили з Олею про мотивацію створення цієї ініціативи, також про реальність материнства та насолоду бути жінкою.

Сьогодні розмовляємо з Олею…

… про громадську діяльність

Я завжди відчувала потребу волонтерити, змінювати це суспільство, а коли в мене з’явилося двоє донечок, ця потреба стала ще більшою, бо хочу, щоб вони жили у трохи кращому світі, ніж я.

Розумію, що не зроблю багато сама, але маленькими кроками намагаюся змінювати світ, у якому живу.

 Якщо говорити про те, як почався мій шлях громадської активістки, то пам’ятаю, що ще ученицею я відвідувала «Школу рівних можливостей», де ми обговорювали важливі теми, як-от торгівля людьми, лідерство чи хвороби, що передаються статевим шляхом. Мені дуже подобались ті лекції й те середовище, у якому я перебувала.

Потім волонтерила в «Громадській ініціативі Галичини»: ми збирали книги, продавали їх на ярмарці, а на виручені гроші купляли речі та їжу на фронт.

Минулого року я потрапила в документальний театр (коли на сцені показують моменти власного життя й водночас порушують важливі теми).

Ми багато говорили про гендерну рівність, про фемінізм (тут мушу сказати, що до того була стереотипної думки про феміністок, вважала, що це жінки, які ненавидять чоловіків), і виявилося, що ідеї фемінізму мені теж близькі.

… про те, що творять дівчата

Цього року влітку я потрапила на навчання «Амбасадори розмаїття в Прикарпатті», там обрала напрямок “мистецтво”. Ми порушували важливі теми, як-от змога реалізуватися жінці після народження дітей. 

Виявилося, для багатьох ця тема актуальна. На тренінгу я зустріла однодумців, з якими в нас виникла ідея провести лекції про секс для підлітків і сексуальність для жінок. 

З назвою нашого спільного проєкту проблем не виникло. Раніше я організовувала літературний вечір, що називався «Дівчата читають», а тут уже “Дівчата творять”.

 … про уроки [сексу]альності

Сексуальна освіта — це не тільки про секс, це й про анатомію, про прийняття себе, свого тіла, про відчуття власної сексуальності.

Ми з дівчатами цього року влітку проводили лекції для дорослих та для підлітків. Як виявилося, й тим, й іншим було потрібно з кимось про це поговорити.

Якщо дорослим жінкам ми розповідали про прийняття власного тіла, про відчуття сексуальності, про післяпологову депресію (виявилося, багато хто із цим зіштовхнувся), то з підлітками було важливо поговорити про перший секс, про хвороби, що передаються статевим шляхом, навіть про сексуальне насильство.

Під час наших занять можна переглянути картини Анастасії Дражник на тему жіночої чуттєвості. Вони доповнюють те, про що ми говоримо.

… про материнство

Коли я починаю говорити про післяпологову депресію, люди не завжди сприймають це. У нас заведено вважати, що батьківство — це красиво, радісно та легко. Проте так буває не завжди. Зазвичай молодій мамі необхідна допомога й підтримка, вона часом не справляється. А суспільство тисне психологічно, мовляв, ти сидиш удома і нічого не робиш. Насправді це важка праця.

• 

• 

Усі милуються материнством здалека, а коли дитина стає незручною, без перестанку плаче, то одразу кажуть: “Зроби щось, ти ж мама. Ти знаєш, чого їй треба і чому вона кричить”. Та мама не вміє читати думки маляти й часто сама не розуміє, чого воно хоче. А ще буває “плющить” від гормонів, недосипання, втоми, страхів, відчуття, ніби ти вже не особистість, а придаток до цієї маленької людини. Материнство — це не тільки про безумовну любов, а й увесь спектр почуттів, навіть злість та роздратування. І навіть якщо дуже довго готуватися до вагітності й пологів, чекати на свою крихітку —  однаково готовою до всього не будеш.

Ще є момент соціальної ізоляції, і це тільки погіршує ситуацію.

Материнство — це гарно, але важко, і молоді батьки майже завжди потребують підтримки.

… про сексуальну освіту в Україні

Сексуальної освіти в українських школах немає. А якщо і є, то вона не така, як має бути. Тому я взяла на себе місію змінити це.

Учителі, наприклад, замінюють терміни на позначення геніталій чи процесів, а з дітьми варто говорити прямо.

Своїм дітям я розповідатиму все чесно й без алегорії. Якими б не були питання, одразу відповім. До слова, із старшою я вже говорила про секс.

… про поєднання материнства та роботи

Колонку у франківському виданні почала вести навесні цього року. Мені, як мамі двох доньок, запропонували ділитись досвідом. Погодилась, а вже від травня почала працювати там журналісткою. Сказати, що було важко, — не сказати нічого, бо з молодшою потрібно було проводити багато часу, та й старша — школярка, а там стрічка новин, яку постійно потрібно оновлювати. Тому затрималася ненадовго і за собою залишила тільки колонку. Теми до неї обираю сама, керуючись принципом, що б мені хотілось прочитати. Пишу без прикрас, бо материнство — важка праця і цим блогом я хочу підтримати жінок. Сказати, що вони найкращі у світі мами, і тільки вони та їхні чоловіки знають, як правильно доглядати й виховувати дітей, а не бабусі, сусіди чи суспільство загалом.

Колонка — не єдина моя діяльність. Я працювала в першій декретній відпустці, працюю і тепер. Крім “пекельного” досвіду журналістики, у цьому декреті я ще організовувала літературні вечори, працювала в SMM, долучилася до роботи декількох проєктів, навіть створила свою ініціативу “Дівчата творять”. Поєднувати колонку і виховання дітей неважко, бо тексти народжуються легко, а пишу здебільшого вночі, коли всі засинають, також із дітьми допомагає чоловік. 

Мені головне тримати баланс і не брати більше проєктів, ніж я можу потягнути, бо інакше виснажуюсь та впадаю в меланхолію. Зараз учуся розставляти пріоритети.

… про жіночність

  Жіночність — це щось усередині. Можна одягати сукні, ходити на високих підборах чи накручувати своє волосся, але при цьому не почуватися жіночною, бо все це нав’язані суспільством видимі стереотипи жіночності. Для мене це насолоджуватись собою, власним тілом,  радіти, що народилась жінкою, але водночас це і відповідальність — учитися будувати свої кордони та вміти захищати себе, бо дуже часто жіночність плутають зі слабкістю.

Журналістка: Ростислава Мартинюк

Фото: Тарас Волошин

Отримувати сповіщення з новими матеріалами можна в нашому Telegram-каналі. Підписуйтеся і будьте в темі)