Шлях до Евересту буває різним. Наступний наш герой вважає, що успіх коштує чималих зусиль та мінімум 10 000 годин вашого життя. І все не так просто.
Володимир Білоус у свої 34 є співвласником компанії, яка співпрацює з міжнародними бізнесами. До того, як стати бізнесменом, чоловік довго навчався та працював у великих відомих компаніях. Але все ж повернувся до рідної Коломиї.
Він є засновником громадської платформи Space Up, за його ініціативи народилася Коломийська Асоціація Підприємців та соціальний проект “Скриня”.
Чому Володимир досі залишається у Коломиї та хоче, щоб саме тут росли його діти та внуки? Як молодий коломиянин зміг реалізуватися в Києві та побудувати кар’єру у компаніях Fozzy Group та Winner? Про важливість освіти, неефективність цілей та секрети успішності Коломийської Асоціації Підприємців. Усе це читайте в нашому матеріалі:
– Як почався ваш шлях в бізнесі?
– best-run Consulting – партнерський бізнес. Його власниками є я і Юрій Курлянчик.
Перша компанія, в якій розпочинав будувати свою кар’єру як керівник IT-проектів – це компанія Fozzy Group. Я був керівником одного проекту, іншим керував мій сьогоднішній партнер по бізнесу.
Через десять років, коли я пропрацював ще у двох великих компаніях України, Юра вже мав свій бізнес і вирішив запустити ще один його напрямок. Він написав мені у соцмережі, ми домовилися про зустріч, там поступила пропозиція про партнерство у бізнесі.
Чи планував я створювати бізнес? Напевно, ні. Я будував кар’єру як управлінець у великих компаніях, і коли поступила пропозиція розпочати бізнес у новому напрямку, проаналізувавши все, що вмію, прийшов до думки, що я до цього готовий. У мене є всі навики вміння і знання для того, щоб розпочати свій бізнес.
Я повернувся у Коломию після смерті батька. В той період було дуже важко. Але поряд були люди, які, незважаючи ні на що, підтримували і допомагали. Я сказав дружині, що ми переїжджаємо, і вона без заперечень мене підтримала. Були друзі, які допомагали у будь-яких ситуаціях без зайвих запитань, а згодом і колектив, який повірив у перспективи та розвиток компанії в Коломиї.
best-run Consulting почався з підтримки, з відчуттям того, що незважаючи на те, що трапляється у твоєму житті і того, що ти переживаєш – є люди, які не дадуть тобі впасти.
– Яка у вас освіта, чи допомогла вона вам якимось чином у побудові бізнесу?
– Як правило, молодим людям, які ще не до кінця визналися чим хочуть займатися в житті, із вибором навчального закладу допомагають батьки. В той момент я обирав серед навчальних закладів Коломиї. В певній мірі, при виборі спеціальності, мене підштовхнули батьки, в результаті обрав спеціальність “Облік і аудит”.
Остаточну освіту за цією спеціальністю здобув у Київському торгово-економічному університеті.
Тоді переді мною, як і перед багатьма молодими людьми, постав вибір: що робити далі?
Ця спеціалізація передбачає професію бухгалтера, або аудитора. 11 років тому для того, щоб потрапити кудись на роботу, вимагався досвід роботи. Зрозуміло, що одразу після навчання досвіду роботи немає ніхто, тим більше в той період дуже багато закладів випускали якраз бухгалтерів і юристів.
Тоді я змушений був працювати за спеціальністю на банальній роботі рядового бухгалтера, який вносить у комп’ютер первинні бухгалтерські документи.
Згодом я задумався над новими можливостями і тим, де себе можна реалізувати. У мене завжди була тяга до програмування. За моїми спостереженнями, найбільш круті речі народжуються на стиках спеціалізацій та професій. Я побачив, що на ринку були бухгалтери, які прекрасно розуміли фінанси, бухгалтерію, податковий облік, але не вміли програмувати і не розуміли, як працює програмне забезпечення для бізнесу. І були програмісти, які знали, як програмувати, як створювати програми, але не розуміли, як функціонує бізнес і як написати програму для бізнесу.
Підсумовуючи, я зрозумів: щоб зайняти цю нішу, мені не вистачає ще додаткових знань у програмуванні, і тоді я почав займатися самоосвітою. Я аналізував, що відбувається в IT-сфері, і добре бачив, що відбувається у бізнесі, мав змогу спілкуватися з бухгалтерами – так я і вибрав нішу, в якій зараз працює мій бізнес.
– На той час в Україні не було компанії, яка би працювала у цій сфері?
– Були. Як правило, бізнес такого характеру започатковували випускники політехнічних інститутів та університетів, але вони підходили до цієї справи, як до системного адміністрування, до налаштування бази даних, до інсталяції програми, але адаптувати ці програми під специфіку конкретного бізнесу в Україні вони не могли тільки тому, що не до кінця розуміли потреби бухгалтерії, бізнесу та потреби підприємців. Послуги, які надає наша компанія – порівняно економніші, ефективніші та практичніші. Тому ми конкурентні.
В процесі я бачив, що мені ще не вистачає управлінських знань і навичок. Тому, після трьох років роботи у Fozzy Group, я вирішив отримати управлінську освіту і поступив на заочне відділення Академії державного управління при Президентові України.
Отримання цієї освіти було усвідомлене. Я сам за неї заплатив і цілеспрямовано витрачав час на навчання.
Ще була самоосвіта, яка допомогла мені реалізуватися у сферах, де сьогодні знаходиться мій бізнес.
– Ви є засновником громадської платформи, де відбувається чимало навчальних курсів, пропагується неформальна освіта. Як ви вважаєте, чи потрібно зараз молодим людям здобувати освіту у вищих навчальних закладах, щоб стати успішним?
– Будь-яка освіта – необхідна: вона розвиває навички і особистість в цілому. Складність нашого суспільства в тому, що світ дуже динамічно розвивається і навики, які дає теперішня традиційна освіта, є дещо застарілими для сучасного світу. Але, в той же час, ті знання, які нам потрібні зараз, ґрунтуються на основі традиційної освіти. Тому це не той варіант, коли одне без іншого може існувати.
Неформальна освіта потрібна, бо вона більш динамічна, вузькоспеціалізованіша і відповідає на запитання сьогоднішнього дня.
Традиційна освіта дає необхідну теоретичну базу для того, щоб в майбутньому нішеві, галузеві знання були легші для сприйняття, більш зрозумілі та ефективніші у використанні.
Я за еволюцію.
«Якщо вам важко вести бізнес чесно, то, можливо, ви ще не готові бути бізнесменом?»
– Чим займається ваша компанія? Які послуги вона надає?
– Рано чи пізно будь-який бізнес зіштовхується з проблемами масштабування, з ефективністю управління.
Коли збільшується команда, у компанії стає більше процесів, збільшуються закупи і продажі. У таких випадках часто втрачається можливість ефективного ведення бізнесу. Для того, щоб бізнес був ефективнішим, є певні комп’ютерні програми, які дають можливість накопичувати оперативні дані, первинні документи, організовувати всередині бізнес-процеси і водночас доставляти всі дані топ-менеджменту компанії в режимі реального часу.
Ми розробляємо такі програми і допомагаємо компаніям їх впровадити та налаштувати, а в подальшому підтримуємо і розвиваємо.
Бізнес – це нестабільний процес, він завжди рухається вперед, завжди розвивається. Бізнес має відповідати викликам, які перед ним ставить суспільство, реальність, сучасний світ, процеси масштабування та нові напрямки. Тому програмне забезпечення для управління цим бізнесом має завжди розвиватися і масштабуватися.
Для своїх клієнтів ми стаємо партнерами в їхньому розвитку.
Сьогодні будь-яка середня за розміром компанія уже не може працювати без програмного забезпечення для автоматизації бізнесу.
Працюємо ми з ERP-системами. Вони дозволяють повністю автоматизувати всі бізнес-процеси в компанії, починаючи від бухгалтерського обліку, закінчуючи управлінським обліком, аналітикою, плануванням, бюджетуванням, нарахування заробітної плати, розробки показників ефективності працівників і тд.
– Я неодноразово чула про те, що увесь механізм компанії “best-run Consulting” побудований прозоро і працює згідно із законодавством. У той же час, нерідко інші бізнесмени скаржаться, що в Україні так працювати нереально. То як є насправді? Як вам вдається так працювати?
– За свою кар’єру я працював та допомагав будувати і автоматизовувати бізнес безлічі великих, малих та середніх компаній, серед яких були і представництва міжнародного бізнесу в Україні.
Певний період я теж розділяв думку, що в нашій країні побудувати бізнес, який буде працювати “по-білому” – неможливо: через специфіку законодавства, через те, що податкова працює більше, як фіскальний орган – умови не настільки легкі для законного ведення бізнесу, як, наприклад, у європейських країнах. Але остання компанія, де я працював перед тим, як розпочати власну справу, почала свою роботу ще у 1991 році і працює до сих пір. На сьогодні це одна з топових компаній, вона є лідером свого напрямку роботи в Україні.
Із самого початку своєї роботи керівництво компанії вибудовували свій бізнес «білим» шляхом. Мені здається, справа в тому, що топ-менеджмент і власники компанії є іноземцями, по-іншому працювати вони не вміють. Для них працювати чесно – одна із базових цінностей.
Якщо розпочали вести бізнес – мають сплатити податки. Це культура ведення бізнесу в будь-якій нормальній розвинутій країні. Якщо ви ще не готові це робити у таких умовах, то можливо ви не готові стати бізнесменом?
Багато хто вважає, що ціллю бізнесу є виключно прибуток. Насправді, прибуток – це тільки наслідок правильно організованого бізнесу. Так до цього ставлюся я, і так до цього ставляться компанії, які в першу чергу бізнесом забезпечують якусь потребу суспільства і вибудовують певну систему цінностей.
– За якими критеріями ви обираєте людей в команду?
– Коли я переїхав у Коломию, всі довкола стверджували, що тут немає з ким працювати, розумні люди виїжджають, шукають можливості реалізації у більших містах. Я по життю фанат викликів і люблю ламати стереотипи. Деколи ми не можемо щось зробити тільки тому, що нам так сказали, а ми просто не спробували.
Я й справді зіштовхнувся з тим, що кваліфікованих підготовлених кадрів у сфері моєї діяльності не було, але було дуже багато тих, хто готовий був вчитися і кому було цікаво розвиватися. Тоді у компанії уже були клієнти, і я легко доніс перспективність та майбутнє такого бізнесу в Коломиї потенційним працівникам. Основним критерієм тоді для мене була внутрішня мотивація людини: не зупинятися йти вперед. Моїм завданням було допомогти навчитися і самореалізуватися. Так зібралася перша команда людей компанії, на сьогоднішній день вони є скелетом “best-run Consulting”.
Я прихильник думки, що будь-яку людину можна навчити будь-чого, якщо у неї є бажання, терпіння і мотивація. Комусь для цього потрібно більше часу, комусь – менше.
Щокварталу на платформі Space Up проводяться навчальні курси, вартість яких смішна, в порівнянні з аналогічними курсами, які відбуваються у Києві, Львові чи за кордоном – там вони в десятки разів дорожчі.
Кращим випускникам курсів ми пропонуємо роботу у нашій компанії.
«Ціна вашого професіоналізму – 10 000 годин. Її ви мусите заплатити, у іншому випадку – ви не конкурентні!»
– Ваше вміння вести бізнес вроджене чи набуте?
– Є доля таланту. Але думаю, це скоріше набуте, ніж вроджене.
– Скільки часу на свій розвиток ви витрачали, коли розпочали бізнес-діяльність?
– Закінчивши навчання в університеті, я вирішив залишитися у Києві та не брати кошти у батьків. Я хотів бути самостійним і самодостатнім. Розумів, що ціна свободи має бути заплачена, від цього я нікуди не дінуся.
Перша компанія, в якій я працював, мала декілька торгових точок по Києві, де продавали молочну продукцію. Їм був потрібен бухгалтер, який би вбивав у систему накладні, по яких розвантажували цю продукцію.
Коштів, яких я заробляв, мені вистачало на те, щоб разом із другом зняти кімнату у невеличкій квартирі. Бували дні, коли цих коштів не вистачало навіть на те, щоб нормально харчуватися.
В тому ж бізнес-центрі, де знаходився офіс цієї компанії, була компанія, яка надавала послуги схожі до тих, які зараз надає “best-run Consulting”. Я підійшов до них і попросив, щоб мені допомогли освоїти ази цієї сфери, або хоча би поділилися потрібною літературою. Мені відповіли, що у них немає на це часу, але дали літературу для самоосвіти. Я взяв у них завдання – легше навчитися, коли є конкретні задачі.
Тоді мій робочий день виглядав так: вставав я о 7, щоб добратися з Троєщини до Петрівки через пробки, все це займало близько години.
О 8:30 я вже був на роботі, там працював до 18:00, з перервою на обід. Брав у цієї компанії завдання та нові навчальні матеріали і добирався додому, там вечеряв і до 2-3 ночі сидів і вирішував завдання, які отримав. Те саме відбувалося на вихідних. Так тривало близько півроку. Звичайно, що періодично я відпочивав, але основну частину часу займав такий графік.
Згодом керівництво IT-компанії, де я брав завдання, помітили, що у мене вже є необхідні навики для того, щоб вирішувати якісь прості завдання, і запропонували мені роботу у них. Я розумів, що у мене з’явилася можливість витрачати додаткові 8 години за призначенням, займаючись розвитком і навчанням вже у практичних умовах.
Мені знадобилося 3-4 місяці для того, щоб стати достатньо кваліфікованим спеціалістом у цій галузі і мати можливість продовжувати рухатися сходинками кар’єри.
Є таке правило 10 тис. годин. Воно говорить: для того, щоб стати експертом в тій чи іншій галузі, ви повинні витратити 10 тис. годин для того, щоб прокачати свій скіл, здобути нові навики у необхідній вам галузі. Ніхто з людей, які прагнуть бути успішними, від цього не втечуть. Можете досягнути цього за рік, витрачаючи щоденно 12-13 годин, можете зробити це за три роки – по 8 годин щодня, ну або за 5 років, витрачаючи 6 годин на день. Але це та необхідна ціна за професіоналізм, яку ви мусите заплатити, в іншому випадку – ви не конкурентні.
Для того, щоб розпочати свій бізнес, я отримав всі необхідні навички і заплатив за все це більше, ніж достатньо.
«Не потрібно боятися робити крок назад, якщо не виходить зробити крок вперед»
– Як народилася ідея створення платформи Space Up?
– Коли я повернувся із Києва, то зрозумів, що у Коломиї немає бізнес-культури в принципі, як такої. Ціна слова в бізнесі майже нічого не означала.
В Коломиї нормальним фактором було «кинути» один одного. Локальні бізнесмени – хлопці із 90-х, які звикли так працювати і задали ритм розвитку саме такого ведення бізнесу.
Це, на мою думку, одна з причин, чому до Коломиї не заходять інвестори або надовго тут не затримуються. Мене вразила відсутність бізнес-культури.
Я зрозумів, що старі кадри важко переробити, вони такою моделлю ведення бізнесу заробили свої капітали, тому змінювати їхнє ставлення до процесу ведення бізнесу, до принципів, до культури не було змісту – так народилася ідея створення своєрідного «інкубатора», який би допомагав виростати іншому поколінню.
Молодим людям, які є компетентними у певній сфері, потрібні ресурс, знання, приміщення. Та, через вплив отих бізнесменів старої закалки, їм важко реалізовуватися.
Початкова ідея платформи полягала в тому, щоб дати оцим молодим людям ресурс, знання та допомогу у розвитку своєї справи.
– Чому змінилася специфіка роботи? Space Up повернеться до початкової ідеї та моделі саме бізнес-інкубатора?
–Точно повернеться. Для того, щоб бути ефективним бізнесменом, в тому числі треба бути ефективною особистістю, тому ми пішли далі і спрямували свою діяльність на те, щоб допомагати людям у розвитку і зробити їх більш проактивними. Яскравим прикладом цього є Фотошкола, Дебатний клуб та інші тренінги для розвитку особистості, які допомагають людині освоїти певний навик чи фах.
Ми розширили коло впливу на розвиток особистості, бо для того, щоб відповідати сучасним реаліям та створити бізнес, людині потрібен цілий спектр навиків та знань.
Щодо повернення до початкової ідеї, то Коломийська Асоціація Підприємців, яка щотижня збирається на базі Space Up, має ідею, яку ми з підприємцями незабаром плануємо реалізувати.
Ми плануємо створити інвестиційний фонд: акумулювати кошти та зробити конкурс стартап-проектів, найкращий з яких отримає фінансування. Думаю, призовий фонд буде близько 100 тис. В майбутньому асоціація буде підтримувати цей стартап та виступати в ролі таких собі бізнес-ангелів. Таким чином автор проекту не просто отримає стартовий капітал, а ще й підтримку досвідчених бізнесменів, тих, які зробили себе самі.
Не потрібно боятися робити крок назад, якщо не виходить зробити крок вперед.
– Ви були ідейником створення Коломийської Асоціації Підприємців. В чому полягає основна цінність Асоціації?
– Багато хто в Коломиї виношував цю ідею. Я – той, хто запустив цей процес. Тішуся, що в той момент довкола були люди, які розділяли цю потребу і розуміли наскільки вона є важливою для Коломиї.
У Києві я виховався з точки зору бізнес-цінностей, корпоративного сектору великих компаній, будуючи там кар’єру, спілкуючись із представниками європейського бізнесу, там я набув певну бізнес-культуру. І коли повернувся у Коломию, то побачив, що тут вона відсутня, немає розуміння і відповідальності за середовище, тут не чули про соціально-відповідальний бізнес.
Ми з дружиною прийняли рішення залишитися в Коломиї. Я хотів бачити якісну інфраструктуру довкола, сильне середовище для комунікацій та розвитку; хочу якісну освіту і медицину для своїх дітей. Сидіти і чекати, що все це дасть нам влада чи хтось із сторони – якісний бізнес так не робить.
Коломийська Асоціація Підприємців – це для мене один з елементів нової екосистеми Коломиї, який здатен і бере на себе відповідальність за створення певної бізнес-культури в місті. Приклад для наслідування молоді: бізнес можна робити чесно, керуючись не тільки грошима, а ще й цінностями.
– Знаю, що ви є ще й засновником інтернет-магазину “Скриня”. Розкажіть про цей стартап.
– Це був перший соціальний проект у моєму житті, і реалізував я його разом із братом.
Все почалося у далекому, мабуть, 2010 році, і породжено воно було через відчуття несправедливості.
Тоді я жив у Києві, але щороку Різдвяні свята ми з сім’єю проводили у Коломиї.
Бабуся моєї дружини, до якої ми прийшли у гості, займалася вишивкою, і я поцікавився, що вона далі робить із цими виробами. Вона розповіла, що є в Коломиї такий собі нічний базар, де у людей з рук забирають ці роботи. Дізнавшись ціну одного виробу, вирішив поцікавитись про вартість в Києві – в переході побачив схожі вироби, їхня сума була вищою приблизно у 5 разів.
У мене тоді виникло відчуття несправедливості. Людина витратила свій час, вклалася працею, вона старається допомогти своїй сім’ї, можливо, недосипає ночами для того, щоб заробити оці нещасні 200-300 грн, а перекупщики купують за одну ціну і продають у 5-6 разів дорожче. Основний заробіток отримує не людина, яка створила цей продукт, а такі собі «посередники». Так народилася ідея створення інтернет-платформи.
Першими роботами цієї інтернет-ярмарки були вишивки бабусі моєї дружини. Я добре розумів, що бабуся не зможе виставляти свої роботи в інтернеті, але в цьому їй зможуть допомогти діти чи внуки, а ціну за її роботу можна було збільшити мінімум у два рази.
Цей проект розпочинався і досі є соціальним.
Сьогодні майже 40 тис майстрів продають свої роботи на сайті, зараз там майже 190 тис. асортименту. Ми – платформа для продажу хедмейду №1 в Україні і одна з найперспективніших у світі.
Всю роботу сайту треба модерувати і відслідковувати, тому зараз над цим працює 10 модераторів, їм потрібно платити за це гроші, тому перших 10 робіт людина виставляє безкоштовно. Якщо їй потрібна реклама, або ж робіт більше, ніж 10, то за це майстри сплачують символічну ціну. Всі кошти йдуть на розвиток платформи.
«Ставити цілі неефективно»
– Чим ви займаєтеся у вільний час? Чи є він у вас?
–Недавно один із друзів запитав, яким чином я вибудовую короткострокові та довгострокові цілі в житті. Я відповів, що не маю цілей, а відштовхуюсь від часу та пріоритетів. У всіх нас обмежений час на цій землі, всім нам хочеться реалізуватися особисто, щось залишити.
Єдине, на що ми не можемо впливати і що маємо використовувати максимально ефективно – час. І якщо витрачати свій час на якусь одну ціль, ми не встигаємо жити і реагувати на все інше, що відбувається довкола. Навіть досягнувши її, ми не завжди досягаємо задоволення, а все тому, що дуже багато речей довкола було втрачено. Колись я зрозумів, що ставити цілі неефективно, бо немає повноти того, що ти проживаєш.
Я у своєму житті керуюся пріоритетами. За ними я вибираю, куди витрачу свій вільний час. На першому місці – сім’я, на другому – близьке коло друзів, на третьому – бізнес-колектив, четверте – громадська діяльність і т. д. Свій час я витрачаю згідно із цими пріоритетами.
– Що ви порадите бізнесменам-початківцям або людям, які хочуть стати бізнесменами?
– Є одна порада – спочатку треба розуміти, чи це дійсно потрібно. Більшість людей бачать бізнес крізь призму грошей. Бізнес це не про гроші, гроші – це тільки наслідок і виключно як мірило його ефективності. В основі бізнесу стоїть колосальна праця, брак часу на розваги, жертви. На початку свого шляху не всі усвідомлюють, яка це ціна. Чи готові ви платити цю ціну за правильно побудований бізнес, за правильні цінності та правильні процеси? Коли людина розуміє, що її чекає, то не факт, що дійде до кінця.
Тим, хто хоче стати на цю дорогу, спочатку потрібно розібратися, для чого їм це потрібно. Можливо, краще стати хорошим спеціалістом чи крутим професіоналом.
Журналістка: Олена Гелетюк
Фото: Оксана Санагурська та Сергій Чаленко
