Олександр та Яна Ткачуки — засновники бренду етноодягу “Вишиваночка”. До початку повномасштабного вторгнення сім’я проживала у Києві і не мала жодного стосунку до швейного виробництва. Олександр керував IT-компанією, розробляв систему “Розумний будинок”, а Яна працювала 3D-дизайнеркою. Після 24 лютого обоє залишилися без роботи. Власну справу відкрили вже після того, як оселилися в Івано-Франківську.
Вишиванки — як боротьба за українську культуру
Олександр — колишній контррозвідник Служби безпеки України. Після 2014 року виконував завдання у зоні бойових дій. А 2018-го перейшов на цивільну роботу в ІТ-сферу. Та наступ росіян на Київ усе змінив. Чоловік розповідає, у перші дні відправив маленького сина до родичів в Івано-Франківськ, а сам із дружиною долучився до оборони міста.
“Місцеві ТЦК були зачинені, а діяти потрібно було швидко. Орки вже проривалися на Оболонь і Нивки. Тоді ми долучилися до формування блокпоста. Там була велика дорога, на вісім смуг, тому перекрили її блоками. Оскільки тоді не було достатньо військової сили, то приходили цивільні, розливали «коктейлі Молотова» і намагалися хоч якось стримати просування ворога. Ми займалися і контролем в’їзду-виїзду транспорту. Це був певний такий бар’єр для росіян. Вони спочатку відправляли своїх у розвідку, оцінювали, чи варто прориватися, а потім їхали технікою”, — пригадує Олександр.
Пізніше їхнє місце зайняли професійні військові. А Ткачуки почали волонтерити. Саме тоді й закралася думка про пошиття етноодягу.
“Нам допомагали закривати потреби військових знайомі з інших країн. Хтось там кошти збирав, хтось купував машини, амуніцію. На знак подяки ми відсилали їм вишиванки. І так більше дізналися про етноодяг”, — розповідає Яна.
Успішний бізнес без заощаджень
Рішення перебратися до іншого міста ухвалили влітку 2022 року. Син мав іти в перший клас, а на той час у столиці було ще небезпечно. Та й у школі пропонували тільки онлайн-навчання. Натомість в Івано-Франківську обіцяли, що дитина відвідуватиме освітній заклад. Тож Ткачуки орендували там житло і почали працювати над бізнес-планом. Будувати нову справу доводилося з нуля, а заощаджень майже не залишилося. Скористалися державними програмами підтримки.
“Я подався на конкурсну програму «Варто 2.0» від Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів. Там отримав фінансування як колишній військовослужбовець. За ці гроші закупили виробниче обладнання. Паралельно Яна подалася на грант від «єРобота», там була умова — працевлаштувати двох людей. У 2023 році відкрилася ще одна можливість від цієї програми для ветеранів і їхніх сімей. І я також подався. Це дуже добре, що держава почала виокремлювати учасників бойових дій і надавати преференції. Це не тільки стимулює економіку, а також показує, що військові потрібні державі не лише під час війни, а й у поствоєнний період, у мирному суспільстві”, — ділиться Олександр.
Повноцінно швейне виробництво запрацювало на початку 2023 року. Уже змінили маленьке приміщення на більше. А загалом вартість швейного обладнання сягає чотирьох мільйонів гривень. Нещодавно замовили 12-голкову вишивальну машинку. Ця техніка одночасно вишиває на тканині 12 елементів, або ж один завдовжки чотири з половиною метри. Така покупка значно пришвидшила виробництво.
“Її якраз придбали завдяки програмі «Доступні кредити 5-7-9%». Єдиний мінус — вони фінансують вже існуючі бізнеси і в розмірі не більш як 30% від попереднього обороту. Це значно сповільнює розвиток нових підприємств. Ми хотіли ще в кінці 2022 року зробити більше виробництво, але розширитися змогли тільки тепер, коли показали високі показники прибутковості. Та якщо відкриваєш справу з нуля, то зрозуміло, що спочатку ніякої прибутковості нема. Було б добре, якби держава у цьому плані, окрім грантової підтримки, надавала ветеранам кредити. Людина ризикувала своїм життям і має право на певні державні гарантії. Наголошую, ветерани — не ті люди, які просять подачку. Вони можуть дуже швидко підсилити економіку і розвивати нашу країну”, — ділиться думками Олександр.
Також подружжя відкрило два шоуруми в Києві та магазин у Львові. У цьому допоміг грант від німецької неурядової організація DVV International.
Працевлаштування ветеранів
Наразі у швейному цеху є десять працівників, але штат постійно збільшують. Працевлаштовують також демобілізованих воїнів. Андрій Козак воював на Донецькому напрямку. Під Авдіївкою отримав важке поранення — відірвало шматок стопи.
“Роботу важко знайти, бо фізично працювати не можу. А тут я оператор вишивальної машинки. Вкладаю програму, нитки з голкою і стежу, чи все добре”.
Микола Блинчук також відбивав атаки ворога на Донеччині. Розповідає: пошиття одягу для нього — нова сфера.
“Ніколи не думав, що матиму таку роботу. Я займався сільським господарством, був далекобійником. Тепер стан здоров’я не дозволяє. На війні отримав контузії, почалися проблеми зі спиною. Завдяки колезі знайшов таку роботу. То для мене як реабілітація, трохи забувається про пережите”.
Одягають у вишиванки всю родину
За творчий процес створення вишиванок відповідає Яна. Програму з оздоблення тканин опанувала самостійно. У цьому допоміг досвід роботи із 3D-програмами та графічними редакторами. Розповідає, сорочки і сукні відшивають за індивідуальними мірками і виконують усі побажання клієнта.
“Люди замовляють традиційні, рослинні чи геометричні орнаменти різних регіонів. Відтворюємо старовинні вишивки, можемо це зробити навіть за фотографією. Також приносили бабусині старовинні рушники, а ми їх перерізали на блузки, сукні. А ще, буває, одягаємо всю родину: спочатку замовить жінка собі і чоловіку парні вишиванки, а за через деякий час замовляють вже одяг батькам, сестрам чи братам”, — ділиться Яна.
У планах — розширення бізнесу та популяризація національного одягу. Олександр зазначає, росія заперечує все українське, а одним із проявів нашої етнічності є вишиванка:
“Йшла політика, що вишивані сорочки — це щось сільське і непопулярне. А я вважаю, що навпаки, етноодяг — частина нашої культури. У кожен візерунок, кожен стібок предки закладали своє значення і символіку регіону. Зараз на мені чорна сорочка з чорним орнаментом, який придумала дружина. Виглядає дуже стильно і сучасно. Таку вишиванку можна одягати під костюм на вечірні, благодійні заходи”.
Окрім пошиття одягу, Олександр та Яна модифікують дрони під певні військові потреби.Цей матеріал створений завдяки підтримці програми “Єднання заради дії”, яка виконується IREX в Україні за підтримки Державного департаменту США. Вміст є винятково відповідальністю медіа ГЛУЗD та не обов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.
Журналістка: Тетяна Куліковська
Фото: архів героїв
