У ролі тату-майстра: незвичні місця, дивні картини та ціна болю

Комусь мистецтво, а комусь – вульгарщина, яка нагадує “лихі 90-ті” та тюремні решітки. Когось воно ціле життя доповнює, а хтось і думати про “таке” боїться. Про що мова? Сьогодні я в ролі людини, яка наносить тату і розповім вам дещо більше про це ремесло.

Коли я завітала до студії, там уже чекав клієнт Коля та мій наставник – майстер Володимир. За фахом Вова архітектор:

«Декілька років я працював архітектором в Коломиї, але були певні непорозуміння і я поїхав до Польщі.  Знайшов собі роботу. На жаль, наші українці вміють «кинути» і мені два місяці довелось копати траншеї. Архітектор на роботі називається (сміється).  Потім мене помітив власник, який мав свою будівельну фірму і запропонував роботу в цій сфері.

У вільний від роботи час я малював. Приїхав мій знайомий, побачив малюнки і попросив намалювати йому щось на тілі. Я погодився! Ми замовили з Ali express примітивну дешеву техніку і спробували. Процес був жахливий, але результат – досить непоганий. Так все і почалось»

Спочатку Вова працював вдома, облаштувавши собі невеличку студію, потім в барбершопі. Тепер відкрив власну студію і нещодавно сюди переїхав. Майстер каже, це не кінцевий вигляд і планує ще багато оновлень.

Отож, ми починаємо! Коля прийшов вже вчетверте, його малюнок незвичайний та складний, він із епічного роману-трилогії «Володар Перснів»,  який займає всю нижню частину ноги. Це тату не з легких і останній сеанс, за словами хлопців, тривав до 5-ої ранку. Дивуюсь, як у них вистачило терпіння.

Перед нанесенням малюнку є ще декілька етапів. Спочатку  майстер позбавляється від волосяного покриву на тій частині тіла, де має бути тату. Все для того, щоб уникнути зараження інфекціями, які можуть міститися на волосинах. Далі дезінфекція робочого місця та ноги.

Потім ескіз малюнка,  який нанесений на трансферний папір, прикладається на належне йому місце.  Малюнок повинен повністю залишитись на шкірі і по ньому вже майстер набиває фарбою. Після цього – дезінфікує руки та  рукавиці, які одягнув. І приступає до нанесення тату.

Перші секунди я не наважувалась навіть глянути: звук машинки викликав мурахи по тілу.  Коли глянула на вираз обличчя Колі, то мене почало поболювати нога у тому ж місці, де наносили татушку йому (дивне відчуття, я списала це на співчуття). Всю цю атмосферу супроводжувала пісня Twenty one pilots «Jumpsuit», вона додала потрібного драйву.

За словами хлопців, насправді боляче переважно перші 15-20  хвилин, а потім шкіра затерпає і біль відчувається менше. Але є місця,  де все одно болить, переважно це кістка. Що до болючих місць,то все це дуже індивідуально.

І так, спочатку Вова наносить легенькі контури, потім  змиває залишки ескізу і продовжує доповнювати та розтушовувати малюнок.

Мене дуже цікавило декілька речей:

  1. «Чи тату – це на все життя?».  І, як виявилося, ні. Володимир каже, що тату може з часом змінити свій колір,  вимитися і стати менш помітним. Це все залежить від якості фарби та роботи майстра,  від догляду або здатності організму розчеплювати фарбу. Останнє мене здивувало найбільше, бо ніколи би про таке не подумала.
  2. “Чи впливає тату якимось чином на людину?”. Вова вважає, що малюнок на тілі має вплив на людину рівно стільки, скільки вона в це вірить. Нічого особливого тут  не бачить.
  3. “ Чи можна зробити кольорове тату?”. Можна і для цього є ціла палітра кольорів. Тільки воно трішки дорожче, бо використовується більше розхідних матеріалів.

Є випадки, коли татуювання приносить не зовсім приємні наслідки, наприклад, зараження крові. Вова розповів, на що треба звертати увагу, щоб цього уникнути. Щодо роботи майстра, то розхідні матеріали (голки та ковпачки для фарби) – повинні бути одноразовими і ніякі промивання спиртовим розчином не можуть вбити серйозних вірусів, таких, як СНІД. Хлопець неодноразово бачив такі випадки, коли фарбу, яка залишилась від попереднього клієнта зливають назад в банку, або голки просто промивають спиртом.

Іншою причиною може бути неправильний догляд. Після нанесення малюнка виділяється сукровиця (рідина, яка виділяється із рани) і це місце потрібно промивати, наносити крем та загортати в плівку, щоб захистити від бактерій. Робити такі процедури слід кожних чотири години. Неправильне промивання тату може вплинути на його якість, фарба просто може відпадати разом із шкіркою, яка формується над ранами.

Поки майстер працював і коментував мені свої дії, клієнт зжимав кулаки і сміливо  казав, що результат вартий, щоб трішки потерпіти. Хоча моментами просив знеболювати.

Доречі, щодо знеболювання. Якщо раптом хтось думає, що алкоголь або наркотичні засоби можуть якось розслабити чи втамувати біль, то це не так. Увага навпаки зосереджується на болю. Алкоголь взагалі може зашкодити:  судини розширюються і кров легше виділяється із шкіри, пошкодженої голкою, погано згортається і може навіть вимивати фарбу. Володимир каже, що був в нього такий клієнт, який прийшов “під кайфом”. На перший погляд, спокійний та врівноважений чоловік, який викурив нібито звичайну сигарету. Але коли Вова почав робити перші рухи голкою, то клієнт різко підскочив і сказав, що не може далі продовжувати.

За весь час роботи у майстра траплялися різні випадки. До нього приходили клієнти різного віку та з різними забаганками. Наприклад, зовсім недавно навідалася жінка, років 45-ти і попросила в інтимному місці намалювати котика.

Майстер готовий виконати будь-яку примху. Але в нього також є свої принципи роботи: він не буде набивати тату, яке вже в когось є і працює за власними ідеями та ескізами. Вова попередньо обговорює з клієнтом його побажання і пропонує декілька варіантів, ескізи яких малює сам. Для майстра дуже важливо, щоб кожна робота була унікальною.

Також Вова відмовляється працювати з людьми, які одразу питають чи можна вивести тату і як це робиться. Вважає, що клієнт не готовий і не до кінця розуміє, що зараз робить. А ще не подобається йому виправляти чужі косяки, хоча іноді доводиться. Працював і з неповнолітніми, але обов’язковою умовою є згода батьків. Такий випадок був буквально 2 тижні тому. Мама привела 14- річного хлопчика.

Процес роботи над татушкою для Колі тривав декілька годин  і я навіть змогла перебороти страх і уважно спостерігала за рухами голки,  яка дуже швидко залишала відбиток на шкірі. Спробувати набивати тату так і не наважилася. Це перша професія, де я могла тільки спостерігати, бо розфарбовувати чуже тіло – справа відповідальна. Робота не для слабохарактерних.

Я пішла, коли Вова виконав приблизно 40 % роботи, а хлопці залишились і працювали до пізньої ночі. Мені надіслали фото.

Журналістка: Адріана Ковальчук

Фото: Оксана Санагурська