Чи всім людям, які втратили близьку людину, потрібна психологічна допомога? Який період після втрати найскладніший та як можна допомогти це все пережити? На ці запитання відповіла психологиня, яка працює в Медичному реабілітаційному центрі ДСНС та на гарячій лінії Українського ветеранського фонду, — Галина Циганкова.
“Втрата — це завжди біль, у людини начебто щось розривається. Розкажу те, що я відчувала на собі, коли переживала втрати: ти наче перетворюєшся в скафандр, всередині якого є дві енергії — життя та смерть”.
Психологиня наводить притчу:
Один чоловік потрапив на небо, де його зустрів Бог. Дивляться вони на життєвий шлях чоловіка, а там на піску два ланцюжки слідів: один — від його ніг, другий — від ніг Господа. Раптом чоловік помітив, що на певному відрізку його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів, і почав питати Бога:
— Чи не ти говорив мені: якщо піду шляхом твоїм, ти не залишиш мене? Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж ти покидав мене, коли я найбільше потребував тебе?
Господь відповів:
— Моя мила дитино, я люблю тебе і ніколи не покину. Коли були у твоєму житті горе та випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся дорогою тому, що в ті часи я ніс тебе на руках.
“У цей час людина нічого не може робити, її наче несе Бог. Коли в людини така втрата, вона ніби залишається без шкіри. Якщо поряд з нею хтось дихає, їй уже боляче. Усе, що можна зробити для неї, — це лагідна і стерильна опіка, наче бинти. Спитати, що їй потрібно, приготувати поїсти й не очікувати подяки, бо вона не може відповісти. З людиною, яка зазнала втрати, ми можемо тільки бути поряд”.
Етапи горювання
“Ми живемо в такий час, коли все швидко відбувається. Встигаємо зробити стільки справ, скільки не встигали наші батьки, але дитину як носили 9 місяців, так і носять дотепер, Так само горе — його треба пережити. Скільки це буде тривати, залежить від характеру людини, стосунків із загиблим / загиблою, оточенням”, — розповідає Галина Циганкова.
Про періоди горювання раніше ГЛУЗDу розповідала психологиня Валерія Худзіцька:
- Заперечення — найчастіше перша фаза, коли людина не може повністю осягнути те, що сталося.
- Злість може бути на подію, обставини, людину, яку втратили, та на себе.
- Торги — специфічна стадія, через яку проходять не всі, також вона може по-різному проявлятися. Часто дотримуються різних ритуалів, наприклад, сідають за обідній стіл і залишають місце для померлого, ставлять для нього столовий набір, ніби він поряд, або ж просто зберігають речі, як було за життя людини — торгуються з обставинами і не змінюють свого життя відповідно до них.
- Депресія — це початок прийняття. Людина в цей час переживає весь спектр емоцій: відчай, біль, сум, переживання втрати та відпускання.
- Прийняття характеризується примиренням з реальністю — людина розуміє цінність втраченого та наслідки, змінює своє життя відповідно до втрати, адаптується.
“…щоб вони були не самі в цьому горі”
Неможливо визначити, який період є найважчим у горюванні — це індивідуально, проте є один етап, який для більшості дуже важкий.
“Напевно, це холодний дотик екзистенційної самотності, коли людина усвідомлює, що її ніхто не розуміє, що вона залишилась сама і ніхто не може уявити, як їй.
Для людини, яка переживає горе, важливо говорити про це, тому в Українському ветеранському фонді ми створюємо групи підтримки. У нас є група для людей з втратою до 4 місяців, вона така лагідна, обережна, ніжна та стерильна, як бинти на рану. Після 4 місяців ми беремо на 8-крокову норвезьку програму. Проходячи її, людина ще раз переживає горе. Це важко, але все відбувається в атмосфері з людьми, які мають схожий досвід”, — розповідає Галина.
Головна психологиня гарячої лінії підтримки Українського ветеранського фонду Олена Лашко каже:
“Норвезький інститут психологічної підтримки розробив 8-крокову програму, яку 20 років апробували, встановивши, що є певний поріг, до якого варто її застосовувати. Ми спираємося на світові напрацювання, які науково підтверджені, і з досвіду бачимо, що ці процеси потребують певної внутрішньої готовності людини, якої на ранніх етапах горювання немає”.
Психологиня Галина розповідає, що не всім людям після втрати потрібна психологічна допомога. Це індивідуально. Важливо, щоб втрата не стала основою життя людини.
Як допомогти дитині пережити втрату?
Галина каже про те, що дітям не можна брехати про смерть близької людини. Вони самі все відчувають і бачать. Коли дитина народжується, вона спочатку відображає рідних, завдяки дзеркальним нейронам. Якщо мама після втрати закриється, то так зробить і дитина.
Олена Лашко додає:
“Окрема тема, яку ми намагалися розкрити з колегами, — як повідомити дитину про загибель батька чи матері. Не варто вигадувати якісь казкові історії, потрібно пояснювати, що таке смерть. Можна сказати, що таткове тіло більше не функціонує і ми більше не зможемо з ним побачитись.
Діти не мають так часто зустрічатися зі смертю, але якщо так стається, то цей процес потрібно супроводжувати й допомагати дитині зрозуміти, що відбувається”.
Психологиня Валерія Худзіцька дала такі поради щодо того, як розповісти дітям про смерть:
“Основний принцип щодо дітей — бути чесними. Повідомлення про втрату має відповідати віку дитини. Приблизно до підліткового періоду вони не розуміють абстрактних понять, таких як смерть”.
Тут допоможе спеціальна література про дитячу психологію.
“Смерть — це частина життя, і кожен з нею зустрічається. Є хороша книжка, де в зрозумілій формі подано про смерть, — “Мій дідусь був черешнею” Анджели Нанетті.
Не варто змушувати дітей іти на поховання, це забагато для них, їм важко переварити втрату”, — ділиться Валерія Худзіцька.
Втрата близької людини — це горе, яке потрібно пережити, тут не допоможе забуття, робота. Необхідно виділити час для горювання, якщо неможливо впоратися самостійно, варто звернутись до психолога / психологині по допомогу.
Читай також “Психологічна допомога військовим та їхнім родинам”.
“Як отримати безкоштовну психологічну допомогу?”.
Журналістка: Юлія Варчук
Дизайн: Ірина Блаженко
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
