На другому фронті: як медики лікують хворих із COVID-19

Аліна Дронів 4 роки працює інфекціоністом у відділенні № 2 Івано-Франківської обласної інфекційної лікарні. Місяць тому жінці довелося змінити звичний лікарський халат на захисний костюм та відправити сина до батьків, щоб уберегти його від можливого зараження коронавірусом.

Наша героїня поділилася своїми відчуттями, емоціями та досвідом на передовій боротьби з COVID-19.

Пам’ятаю, коли у світі почав поширюватися коронавірус, у мене виникла настороженість, що захворювання добереться до нас. Так і сталося. Тепер у лікарні постійний рух пацієнтів із коронавірусом: одних виписали, а на їхнє місце привозять інших.

Чоловік, як і я, працює в медичній галузі. Спочатку він не дуже розумів моєї мотивації бути на передовій, але згодом змирився, адже лікувати хворих  — моя робота.

“П’ятирічного сина я не бачила вже місяць. Була змога відвезти дитину до батьків — я так і зробила.  Сумую за ним, але я в зоні ризику зараження вірусом. Не хочу, щоб син захворів”.

З першої хворою на коронавірус я не контактувала. Жінка поступила у важкому стані й лежала в реанімації. Медики, які її лікували, уже тоді працювали в захисних костюмах, бо була підозра на COVID-19.

“Дізнавшись, що в нашому місті зафіксували першу хвору на коронавірус, і ще й посмертно, серед медичного персоналу поширились і паніка, і страх. 
Ще лякало, що пацієнти із цією інфекцією можуть перебувати в різних відділеннях із супутніми симптомами та не здогадуватися, що в них коронавірус.
А згодом ми всі отримали захисні костюми й психологічно налаштувалися, що будемо працювати з такими хворими”.

Мій офіційний графік роботи — від 08:00 до 16:00 у будні, але тепер доводиться затримуватися і до 20.00. У вихідні теж стараюся приходити до лікарні, щоб перевірити, як почуваються хворі. 

У мене немає проблем із добиранням на роботу, бо живу поруч і ходжу до лікарні пішки.

У  відділенні № 2 зі мною працює ще троє лікарів і заввідділу. Я та колеги маємо все, що необхідно, щоб захистити себе від коронавірусу.

“Щодня, приходячи на роботу, одягаю спеціальний комбінезон, а на нього одноразовий халат. Також маю окуляри, маску або респіратор, рукавички, шапочку й бахіли”.

Усе одноразове утилізуємо, а наступного дня отримуємо нові речі. Комбінезон  в кінці зміни віддаємо в пральню і зранку одягаємо вже чисту форму.

“Як кажуть, вовка боятися — у ліс не ходити. Я знала, куди й з ким іду  працювати. Хто буде лікувати, як не ми? Якщо всі вмиють руки через острах, то люди ніколи не одужають”.

Усіх, хто поступив із підозрою на коронавірус, ми розміщуємо по одному в палаті, щоб запобігти зараженню. А тих пацієнтів, у яких підтверджено захворювання, групуємо по палатах. Найбільше в одній кімнаті — троє хворих, але зазвичай стараємося, щоб було двоє. З палати пацієнтам суворо заборонено виходити. 

Також упродовж лікування вони не можуть бачитися з рідними. Щоб хоч якось потішити хворих, їхні родичі приносять передачі, а ми їх розносимо. Наш колектив також підтримує та підбадьорює хворих.

Психолога в лікарні немає, але він потрібний і пацієнтам, і медикам.

“Насправді людина, яка поступає з підозрою на коронавірус, зазнає значного морального тиску від сусідів і друзів. Також поліція та медики її опитують: де могла заразитися, з ким спілкувалася. Окрім того, що людина хвора, то їй ще й психологічно несолодко”. 

Молодих людей із коронавірусом у лікарні небагато, здебільшого хворіють старші — від 40 років. Є пацієнти, які швидко одужують, а є ті, які потребують тривалого лікування. У середньому воно триває 14 днів. Тішить, що в нас уже є люди, які одужали.

До сімейного лікаря з підозрою на коронавірус рекомендую звертатися, якщо є такі симптоми:

  • висока температура
  • сухий кашель
  • тривала гарячка
  • задишка (нестача повітря)
  • рідше — розлади травлення, біль у животі, діарея

Редакція Глуzду вдячна медикам, які, не покладаючи рук та ризикуючи власним здоров’ям, щоденно борються з пандемією. Ти значно полегшиш їхню роботу, якщо залишишся вдома.

Також читай на Глуzді: як не померти від нудьги, захистити маму, уникнути паніки. Як під час карантину не посваритися із сусідами та подбати про них. І чому твоєму організму  необхідні вітаміни. Ми підготували й покрокову інструкцію з пошиття маски.

Журналістка: Таня Куліковська

Фото: Архів Аліни Дронів

Основна світлина: Джерело

Щоб краще чути серцебиття нашого медіа – підписуйся на наш Telegram-канал.